Посмертні записки Браса Кубаса

Розділ XCVIII. Розділ, який слід було б вилучити

Ми попрощались у добром гуморі. Я обідав, уже змирившись з новою ситуацією. Анонімний лист відновив у наших стосунках сіль таємниці та перець небезпеки. Врешті-решт таки добре, що в розпалі тієї кризи Віржилія все-таки не перестала володіти собою. Ввечері я пішов у театр «Сан-Педру», ставили відомий твір, в якому Ештела примушувала плакати публіку. Отож я заходжу, пробігаю поглядом ложі, бачу в одній з них Дамашсену з родиною. Донька була вдягнена в елегантну, правда, трохи дивну, сукню, що виглядала непишно, та це неважко пояснити, бо батько заробляв рівно стільки, щоб йому вже ніхто не заздрив. Можливо, саме тому воно так і було. Під час антракту я пішов до них у ложу. Дамашсену зустрів мене і торохтів без упину, а його дружина не переставала посміхатись. Що ж до Нья-Лоло, то вона не зводила з мене очей. Зараз вона мені видалась гарнішою, ніж під час обіду. Я знайшов у ній певну ефірну м’якість на тлі суто земних форм тіла. Такий вираз доволі розпливчастий, тож потребує цілого розділу, де все має бути розпливчастим. Дійсно, я просто не знаю, як вам сказати, але поруч з дівчиною я почувався не так уже й погано. На ній була ошатно оздоблена сукня, котра викликала у мене сверблячку, як у Тартюфа. Дивлячись на неї, на те, як виступало крізь сукню її округле коліно, я зрозумів одну річ, а саме те, що природа передбачила одяг людини саме для примноження людського роду. Звичайна нагота, коли вона стає звичною через свою масовість і турботи людей, врешті-решт притупляє почуття і зменшує статевий потяг, в той час як одяг, прикриваючи природу, загострює наші бажання і вабить нас. Таким чином, одяг сприяє продовженню роду людського й відповідно розвитку цивілізації. Нехай будуть благословенними звичаї, що їх нам приніс Отелло і трансатлантичні кораблі. Мені хочеться вилучити цей розділ. Рух униз є небезпечним. Проте, врешті-решт це ж я пишу свої мемуари, а не ви, слухняний мій читачу. Біля граційної дівчини мене охопило подвійне відчуття, яке важко висловити: дівчина цілком виражала дуалізм Паскаля l’ange et la bête[60], за винятком того, що янсеніст не припускав одночасності двох натур, хоча тут вони були якраз разом — l’ange виражався словами небес, а la bête... Ні, точно цей розділ слід вилучити.