Посмертні записки Браса Кубаса

Розділ XLIX. Кінчик носа

Ніс, сумління без гризот, ти мені багато вартував у житті... Ти коли-небудь міркував над призначенням носа, любий читачу? Пояснення вольтерівського Панглоса полягало в тому, що ніс створено для носіння окулярів. Маю визнати, що таке пояснення до певного моменту мені здавалось остаточним. Проте одного дня, коли я виношував якусь філософську думку, що до того видавалась доволі заплутаною, я здогадався про єдине, справжнє і остаточне призначення носа.

Дійсно, мені було досить звернути увагу на звичку факіра. Ти ж знаєш, читачу, що факір годинами дивиться на кінчик свого носа з єдиною метою — побачити небесне сяйво. Коли він спрямовує свої очі на кінчик носа, він втрачає відчуття сторонніх речей, його зачаровує невидиме, він доторкується до недоторканного, відривається від землі, розчиняється, стає безсмертним. Така сублімація особи через кінчик носа є найвитонченішим проявом духу, а здатність досягти такого стану не належить тільки факіру, вона є загальною. У кожної людини є потреба і змога спостерігати за кінчиком свого носа, в результаті чого увесь всесвіт підпорядковується лише носу, котрий є балансом суспільства. Якби ми дивилися лише на носи інших людей, людський рід не протримався б і двох віків. Він би зник разом з першими племенами.

Тут я чую заперечення читача:

— Хіба таке можливе? Він каже, що ніколи не бачив людей, котрі дивилися б на кінчик свого носа.

Наївний простачку читачу! Це доводить, що ти ніколи не бував у голові якого-небудь капелюшника. Капелюшник проходить крамницею капелюхів, припустімо, що це крамниця його конкурента, котрий її відкрив два роки тому. Тоді тут було двоє дверей, тепер їх четверо, а він збирається зробити так, щоб їх було шість або ж вісім. У вітринах висять капелюхи конкурента, через оті двері входять покупці конкурента, капелюшник порівнює ту крамницю зі своєю, котра старіша і має всього лише двоє дверей, ті капелюхи зі своїми, не такими вишуканими, хоч і за таку ж саму ціну. Він, звичайно ж, страждає, проте йде зосереджено, втупивши погляд або в землю, або ж вдалечінь, запитує себе, чому в одного з них справи йдуть дуже добре, а в іншого занепадають, адже він кращий капелюшник, аніж той, кого він щойно бачив... Саме в цей момент очі зосереджуються на кінчику носа.

Висновок, таким чином, в тому, що є дві основні сили: кохання, котре сприяє розмноженню роду людського, і ніс, який його собі підпорядковує. Поява на світ і рівновага.