Розділ CLX. Про негативи

У проміжок часу між смертю Кінкаса Борби і моєю мали місце події, про які я вже розповідав у першій частині книги. Головним був винахід пластиру Браса Кубаса, який через мою хворобу помер разом зі мною. Чудодійний пластире, саме ти вивів би мене на перше місце серед людей у науці та підніс би над людьми, ти був істинним і прямим натхненням небес! Проте життя розпорядилося інакше. Тепер вам навічно залишатися іпохондриками.

Цей останній розділ геть сумний і негативний. Я не зміг стати знаменитим завдяки пластиру, не був я ні міністром, не був і каліфом, мені не вдалося спізнати радості подружнього життя. Проте правда й те, що поруч з такими невдачами доля вберегла мене від того, щоб я заробляв собі на хліб важкою працею, потом і кров’ю. Мало того, я не зазнав такої смерті, як дона Пласіда, ні напівбожевілля, як Кінкас Борба. Якщо все ж підсумувати те і те, то будь-яка людина, напевне, вважатиме, що там не було ні нестачі, ні лишку, отже, я відійшов з життя вільним від боргів. Однак це буде неточно, бо коли я дійшов до другого краю цієї самої таємниці, я все ж знайшов невеличке позитивне сальдо, котре і є останнім негативом у цьому розділі про негативи: у мене не було дітей, і я не передав жодному створінню у спадок нашу убогість.


Кінець

Загрузка...