Посмертні записки Браса Кубаса

Розділ CLVII. Блискучий період

— Хто величний, то це ти! — вигукнув я, обійнявши Кінкаса Борбу.

І справді, неможливо було повірити, що така глибока людина могла дійти до божевілля. Саме це я сказав йому після того, як міцно обійняв і розповів йому про підозри психіатра. Я не в змозі описати, яке враження на нього справила така підозра, тільки згадую, що він здригнувся і дуже зблід.

Саме в цей період я знову помирився з Кортіном, хоча так і не збагнув, в чому полягала причина наших розбіжностей. Примирення виявилось дуже слушним, бо самотність мене обтяжувала, а бездіяльне, нудне життя було найгіршою втомою. Невдовзі він запросив мене записатися в один з релігійних орденів — терціаріїв[84]. Я погодився після того, як порадився з Кінкасом Борбою.

— Що ж, записуйся, якщо хочеш, проте лише тимчасово. Я хочу додати до своєї філософської доктрини догматичну та літургійну частини. Гуманітизм має стати в майбутньому також і релігією, а потім він стане єдиним істинним вченням. Християнство є добрим лише для жінок та жебраків, інші ж релігії вартують ще менше: усі вони наближаються одна до одної своєю слабкістю та вульгарністю. Християнський рай — це гідний суперник мусульманського, що ж до Нірвани в буддизмі, то вона не більше, ніж концепція для паралітиків. Ти подивися, в чому полягає релігія Гуманітизму. Повне всотування, котрактивна фаза, відновлення субстанції, а не її знищення тощо. Йди туди, куди тебе кличуть, проте на забувай, що ти мій каліф!

Отож погляньте на мою скромність, я записався в орден, займав там якісь посади, і це був найблискучіший період мого життя. Однак я замовкаю, не буду нічого говорити, не розповідатиму про свою там службу, що саме я зробив для бідних та хворих людей, не буду говорити і про винагороду, яку отримав. Абсолютно нічого не розповідатиму.

Можливо, соціальна економіка і збагатилася б деякими моїми концепціями про те, що будь-яка віддалена винагорода не може порівнятися з безпосередньою і прямою особистою винагородою. Проте це означало б, що я порушив мовчанку, якої я присягнувся дотримуватися в цьому питанні. Окрім того, питання сумління важко аналізувати. З іншого боку, якби я розкрив одне питання, то мусив би зупинитися і на всіх інших, і врешті-решт це вже був би розділ з психології. Я тільки ще раз наголошую на тому, що то був найблискучіший період мого життя. Сцени життя, свідком яких я був, були сумними, вони пригнічували постійним горем, котре таке ж нестерпне, як і вічна радість, а може, навіть і більше. Проте душевна радість від того, що ти допомагаєш хворим та бідним, становила плату, котра була доволі високою, і не кажіть, що така плата має негативне сальдо, бо отримує насправді той, хто дає. Ні, я таки отримував винагороду, і вона була високою, такою високою, що я мав найвищу оцінку для самого себе.