Посмертні записки Браса Кубаса

Розділ CLIV. Кораблі Пірея

— Варто пригадати, — сказав мені психіатр, — відомого афінського божевільного, котрий вважав, що всі кораблі, що ввійшли в Пірей[83], належали йому. Він був всього-на-всього бідним чоловіком, можливо, у нього не було навіть де спати, не було навіть діжки, як Діоген. Та уявне володіння кораблями для нього була варте всього золота Еллади. Так от, у кожному з нас сидить такий афінський божевільний. Якщо ви знайдете когось, хто запевнятиме, що не володіє уявними кораблями, хоча б в думках, двома або трьома двощогловими кораблями, можете вважати, то — така людина бреше.

— Невже і ви, сеньйоре? — запитав я його.

— І я теж.

— То, може, і я?

— І ви, сеньйоре, і ваш слуга, якщо той чоловік у вікні, що чистить килим, є не хто інший, а ваш слуга.

Так, дійсно, один з моїх слуг саме чистив килим, поки ми говорили в саду. Психіатр помітив, що той тримав розчиненими вікна протягом усього цього часу, а вітер розвівав у вікнах завіси. Таким чином багато умебльовану кімнату було видно знадвору. Тож психіатр завершив:

— У вашого слуги така ж манія, як у того афінянина: він теж думає, що всі кораблі належать йому. Якась година марень дає йому найбільше щастя на землі.