Посмертні записки Браса Кубаса

Розділ CXXXIII. Принцип Гельвеція[71]

Ми зупинилися на тому місці, коли морський офіцер вирвав у мене зізнання, що в мене був роман з Віржилією, тож тут я можу додати принцип Гельвеція і, з іншого боку, поясню його. У моїх інтересах було мовчати. Підтвердити колишню підозру означало збудити старі приспані чутки, спровокувати скандал, щонайменше набути репутації людини нетактовної. Ось у чому полягав мій інтерес. Якщо ж так поверхово розуміти принцип Гельвеція, саме так я мусив був вчинити. Проте я вже дав привід для того, щоб мене вважали по-чоловічому нетактовним: над моєю зацікавленістю в безпеці стояла інша річ, — моє марнославство, котре більш особисте, мені більш близьке. Бажання безпеки рефлективне, воно припускає попередній силогізм, друге ж бажання — спонтанне, інстинктивне, воно йде від самої натури. Нарешті перше бажання має довгострокові наслідки, а друге майже миттєві. Висновок: принцип Гельвеція справедливий у моєму випадку, відмінність же полягає в тому, що така моя зацікавленість не явна, а прихована.