Посмертні записки Браса Кубаса

Розділ CXXXVIII. До мого критика

Мій любий критику,

Кілька сторінок тому я говорив про те, що мені п’ятдесят років, і додав: «Ти, читачу, вже відчуваєш, що моя розповідь вже не така весела й дотепна, як у перші дні». Можливо, тобі ця фраза видасться дещо незрозумілою, адже ти знаєш моє теперішнє становище, проте я хочу звернути увагу на нюанси моєї думки. Я не мав на увазі думку про те, що зараз я старіший, ніж коли почав писати книгу. Мерці не старіють. Я хотів сказати, що про кожен етап мого життя я розповідаю з відповідними враженнями. Спаси мене, Боже! Це треба пояснити.