Посмертні записки Браса Кубаса

Розділ CXLVIII. Нерозв’язна проблема

Я видрукував газету, а через двадцять чотири години в інших виданнях з’явилась заява Котріна, в якій говорилось буквально таке: «Заявляю, що я не належу до жодної з партій, на які поділена наша Вітчизна, проте вважаю за доцільне чітко заявити, що жодним чином, прямим чи непрямим, не мав впливу на газету мого шваґра доктора Браса Кубаса, політичні переконання та діяльність якого я цілковито засуджую. Чинний уряд (так само як будь-який інший, члени якого такі ж непересічні), на мій погляд, веде нашу країну до процвітання».

Я не міг повірити власним очам. Я їх тер двічі чи тричі, перечитував його заяву, грубу і незрозумілу. Якщо він не мав жодної причетності до партій, яке йому діло до такої пересічної події, як вихід нової газети? Не всі громадяни, котрі вважають уряд добрим або ж поганим, роблять подібні заяви в пресі, та й не зобов’язані таке робити. Дійсно, то була якась таємниця, чому Котрін втрутився у мої справи. Наші стосунки були рівними і доброзичливими, я не міг згадати жодного непорозуміння, ніякої тіні, нічогісінько після примирення. Навпаки, згадувалися саме послуги. Так, наприклад, коли я був депутатом, я зумів добитись для нього постачання озброєння для військово-морських сил. Ці поставки він продовжував здійснювати й дотепер, дуже пунктуально, він і мені розповідав про них кілька тижнів тому, говорив, що за три роки це могло принести йому прибуток у двісті мільйонів рейсів. Згадка про ту велику послугу все ж не стала на заваді, щоб він облив брудом свого шваґра перед людьми. Тож причина мала бути дуже вагомою, оскільки вона спонукала його, з одного боку, скоїти таку дурницю, а з іншого — виявити свою невдячність. Зізнаюсь, що для мене цей його вчинок залишився просто нерозв’язною загадкою...