Я пішов, віддаляючись від гурту людей, роблячи вигляд, що читаю епітафії на надгробках. До речі, я таки люблю читати епітафії. У культурному середовищі вони є вираженням таємного благочестивого егоїзму, котрий спонукає людину вирвати у смерті принаймні клаптик тіні, яку вона лишила в житті. Від того, напевне, і той безутішний сум тих, котрі знають, що їхні чиї мерці перебувають у спільній долині. Їм видається, що безіменний прах лишиться так само і після них.