Код зламано, або Наука про те, що змушує купувати

Іл. 3.8. Те, що ми сприймаємо на усвідомленому рівні, формується завдяки активному процесу конструювання на різних рівнях опрацювання інформації в мозку

Не здатний бачити картинок людський мозок, вочевидь, і не зберігає їх. У голові людини не знайдеш бібліотеки картинок. Це зумовлює гнучкість мозку. Людина впізнає в автомобілі автомобіль, навіть якщо ніколи не бачила жодної моделі або побачила її в незвичному кольорі. Зрештою, нам потрібно просто впізнати що це. Для цього не знадобиться зберігати інформацію про кожнісіньку деталь, адже то було б страшенно неефективно і потребувало б величезної місткості мозку. Якщо ми впізнаємо об’єкти винятково на основі попередньо збережених картинок, то всі ми мали б бачити однаковісінькі об’єкти раніше. Кожна лінія, кожний кут, кожний колір мали б бути такими, які ми колись бачили. Незначне відхилення — скажімо, інший колір — унеможливило б упізнавання, адже про ідентичність у такому разі не йдеться. На щастя, усе інакше. Ми впізнаємо в нових моделях автомобілі і в перехожих — давніх друзів, яких не бачили багато років і які змінилися ззовні (більше зморщок, менше волосся або сивина). Гнучка здатність мозку до впізнавання поширюється і на продукти та бренди, як показано на іл. 3.9.

Що це за бренд? Ми відразу впізнаємо Coca-Cola, попри те, що ніколи раніше не бачили саме цієї картинки і що компанія суттєво змінила логотип. Яким чином працює таке впізнавання бренда? Наш мозок функціонує як ефективний і водночас гнучкий інструмент. Саме тому процес впізнавання не базується на жодному з 11 млн бітів інформації, доправленої до нього органами чуття.