Війна помсти

12

Крижані вітри шугали між вежами палацу, але рух холодного повітря всередині був ледь помітним, немов останній подих вмираючої людини.

Королева Онн читала лекцію Бірчу, плавно рухаючись на своїх струнких ногах довгими коридорами.

— Упродовж багатьох століть ми перебували в сплячці у своєму льодовику, відновлюючись за допомогою чарів сну. — На ній була сріблясто-біла сукня, ніби зіткана із пасм інею. — Піщані Люті заповзли під свої запилюжені скелі, щоб відновитися, а ми зберігали себе в чистоті льоду. Тепер ми знову сильні.

Коли королева ледь помітно усміхнулася до нього, Бірч здригнувся. Здавалося, вона була розчарована тим, що людський хлопчик не вражений її розповіддю. Онн повела його глибоко під кригу, де проходи були вирізані магією, за допомогою якої лід примушували танути і знову замерзати, аж поки стінки не стали такими ж гладенькими й твердими, як скло. Їхні кроки було ледь чутно на слизькій підлозі, і Бірч поспішав, щоб не відставати від королеви.

— Я хочу показати тобі, скільки нас, хлопче. Можливо, я навіть дозволю тобі стати свідком майбутньої битви, коли ми здолаємо піщаних Лютих. Після цього ми розбудимо дракона Оссуса. — Не почувши жодної відповіді від Бірча, Онн роздратовано гаркнула:

— Ти радий бути з нами?!

— Так, — відповів Бірч, не зронивши більше ні слова. Він уже знав: що менше він говорить, то менше ймовірність випадково розгнівати королеву Онн.

Крокуючи вперед, королева бурмотіла радше до самої себе, ніж звертаючись до малого.

— Діти Раан мають заплатити за те, як вони занапастили любов Кура до моєї праматері Сут. Вони нижча раса, не кращі за людей. А мої мамули ще більше розчаровують мене. — Вона здавалася зневіреною в собі.

Онн увійшла до комплексу велетенських гротів, видовбаних у кризі льодовика. Тут були Люті різних каст: озброєні воїни, гордовиті вельможі, суворі маги та кремезні робітники нижчої касти, призначені для тяжких робіт. Групи мамулів теж метушилися під ногами, але на них ніхто не звертав уваги.

— Тисячі з нас були поранені під час останніх воєн, — провадила далі Онн. — І вони пролежали в стані сну багато століть поспіль. Земля майже зовсім втратила магію, і ми сподівалися, що світ поверне собі свою силу, коли мине багато часу. Проте наші маги досі не відновилися повністю. — Вона похитала головою. — Але я ніколи не вважатиму себе слабкою. Жоден крижаний Лютий не буває слабким.

Яруси заморожених камер, як запечатані чарунки у вулику, усівали стіни гроту. Тонкий прозорий лід вкривав камери, утворюючи подобу вікон, і в кожній камері зберігалася нерухома, розмита фігура сплячого Лютого.

По доріжках між ними снували мамули, провадячи якісь незрозумілі дії із зачарованими камерами. Воїни прогулювалися у повному обладунку, ніби намагаючись справити враження один на одного. Маги притискали долоні до крижаних вікон, спостерігаючи за своїми застиглими товаришами всередині камер.

— Тисячі крижаних Лютих пройшли крізь численні етапи зачарованого сну, — продовжувала Онн. — Поглянь, скільки їх — тих, яким ще належить прокинутися! Використовуючи заклинання сну, я вберегла своє тіло від старіння, поки за межами наших володінь минали століття, і за всі ці часи я лише зрідка пробуджувалася на кілька днів. Бачиш, я все ще молода й готова до війни. — Вона торкнулася свого обличчя гострими сріблястими нігтями. — Я не втратила ні краси, ні сили. — Вона глибоко вдихнула — і видихнула хмарку морозу.

Мамули снували навколо, плутаючись під ногами. Воїн-Лютий заходився лупцювати двох з них, а потім відкинув їх убік. Істоти квапливо втекли, рятуючись від нових ударів.

Онн, поглянувши на них, насмішкувато зауважила:

— Якби моя магія була повносилою, ці мамули могли б стати чудовими творіннями, як і наші людські істоти, проте їм багато чого бракує. — Вона мрійливо усміхнулася. — На щастя, у нас є свої вищі воїни.

Королева повела Бірча до сусідньої камери, де лисий маг протирав крижане вікно. Тонкі трубки, немов лозини, пролягали крізь лід до прямокутної камери, закачуючи в неї сріблясту рідину. Інші трубки виходили з вкритої бурульками камери і з’єднувалися з коштовними аквамаринами, що живили їх, пульсуючи слабким блакитним сяйвом.

В одному з цих вмістилищ для сну лежав мускулистий воїн-Лютий, закутий у пластинчату броню, прикрашену діамантами та сапфірами. У нього була товста шия та могутнє підборіддя. І в ньому відчувалася така сила, що він, здавалося, міг розтопити лід навіть у своєму нинішньому застиглому стані. Королева Онн притиснула обличчя до криги, і від її подиху утворилися крапельки талої води, схожі на рідкі діамантові бризки. Ніготь королеви ковзнув по крижаній поверхні, залишивши довгу тонку лінію.

— Іррі — так його звуть. Цікаво, чому... — Її голос стих. — Тепер, коли Рокк дав себе вбити, я думаю, що розбуджу цього чоловіка. Іррі зможе скрасити мою самотність. Пригадую, в нього це добре виходило. — Вона зиркнула на Вірча, потім віддала наказ магу, який доглядав одну з камер для сну. — Прослідкуй, щоб серед пробуджених була співставна кількість воїнів, вельмож, магів і допоміжних робітників. Число наших людей різко зросте. — Вона кинула пильний погляд на суворе обличчя мага. — Зроби все як слід.

Лисий маг вклонився.

— Звичайно, моя королево.

Онн рушила далі, вдивляючись у прозорий лід камер, де зберігалися крижані Люті. На другому ярусі вона зупинилася перед іншим гротом. У заледенілій камері спала висока прекрасна жінка з білявим, кольору слонової кістки, волоссям. На відміну від інших Лютих, які під час свого крижаного сну були вбрані в обладунки чи якийсь одяг, ця жінка була оголена, а її шкіра біліла, як сніг. Риси обличчя нагадали Вірчу королеву Онн.

— Моя донька. Я розбуджу її разом з іншими, бо мені потрібні всі мої крижані Люті, — пробурмотіла Онн, ніби забувши про хлопчика, що стояв поруч. — Але Кору часто буває впертою. — Вона глянула на нього згори вниз. — У мене ще було двоє синів, але вони загинули у війнах. Залишилася тільки Кору. Через різницю в періодах заклинального сну ми жодного разу не прокидалися одночасно. Я не бачилася з нею віч-на-віч уже дуже давно.

Дивлячись на оголену жінку в кризі, Бірч нарешті заговорив:

— Це ваша донька?

— Поглянь, яка вона гарна.

Хлопчик, погоджуючись, кивнув.

— Кору була сильною в боях, хоч вона й сперечалася зі мною так само запекло, як воювала проти піщаних Лютих.

— Вона битиметься з Оссусом? — поцікавився Бірч. — З драконом?

Онн нахмурилася.

— Так, вона битиметься з Оссусом. Мені доведеться розбудити її. — Королева, здавалося, говорила через силу. — Нам знадобляться всі мої піддані.

— Може, їй вдасться вбити дракона списом, що висить за вашим троном, — припустив Бірч.

— Може, — відгукнулася Онн. — А може, це зроблю я.