Війна помсти

82

Дві найбільші ріки в країні, Блакитновода і Крикіет, текли з півночі та з заходу, утворюючи в місці свого злиття клин, на якому було збудоване місто Конвера. У долинах вздовж річок розкинулися родючі сільськогосподарські угіддя, а по самих ріках рухалися численні цятки човнів і барж.

Уто стояв на вершині стрімчака над місцем злиття рік. Він спостерігав, як два водних шляхи спікаються в один, утворюючи з’єднану ріку, що вела до Рівермута і моря. У ньому завжди жив сильний страх, що одного дня ішаранський флот прокладе собі шлях до злиття річок і візьме Конверу в облогу. Жоден Хоробрий не міг цього допустити. Покоління за поколінням Хоробрі присвячували свої життя служінню конаґу та захисту Співдружності. Уто зробить не менше.

Його злило те, що Мандан не може розраховувати на власний народ.

Зараз, як ніколи, три королівства повинні бути єдиними, повинні бути сильними. Військо мало поповнитися бійцями із Судерри та Нортерри, проте Адан мовчав, а Колланан відкрито відмовився коритися указу. Несподівана вимога короля про надання підкріплення від Співдружності для боротьби з Лютими лише ще більше розлютила Уто — і Мандана теж.

Так, війська Співдружності відправлено в Нортерру, але не для допомоги королю Колланану.

Леді Ліра та молодий конаґ проводили багато часу, обговорюючи підготовку до весілля — музику, менестрелів, одяг, бенкет. Здавалося, цим обговоренням не буде кінця. Уто хотів, щоб Мандан присвячував стільки ж енергії своїм військовим планам.

Хоробрий стояв на одній з найвищих точок суходолу, слухаючи вітер і спостерігаючи за течією. Деякі речі завжди йдуть своїм плином. Блакитновода і Крикіет неминуче вливаються в море, і такою ж неминучою є війна помсти проти Ішари.

Уто розвернувся і пішов назад до замку.

Військо Кейда невпинно рухалося до своєї мети — містечка в Нортеррі. Його потворний Хоробрий Ґант їхав попереду, супроводжуючи свого лорда, як від нього й вимагалося. У боях він здебільшого бився своїм мечем, і він завжди міг скористатися реймером, коли того вимагали обставини.

Однак чим далі просувалося військо, тим більше всередині Хороброго назрівала буря. Щоб похизуватися своєю військовою силою, лорд Кейд був сповнений рішучості, навіть нетерпіння, виконати наказ конаґа, проте Ґант мав недобрі передчуття. І хоча вираз його обличчя залишався спокійним, всередині нього вирували емоції.

Кейд подивився на Хороброго з лукавою посмішкою.

— Ґанте, ти такий мовчазний. Невже в тебе нема для мене жодного жарту?

— Я не розповідаю жартів, мілорде.

— Звісно, ні! Хоробрі не відзначаються почуттям гумору.

— Це правда, мілорде.

Вродливий лорд, міцна щелепа якого була окреслена тонкою, мов бритва, борідкою, озирнувся, щоб помилуватися військом, яке нестримним потоком сунуло позаду нього.

— Це набагато краще, ніж прості тренувальні вправи в таборі.

Ґант не зводив очей з дороги.

— Напад на місто в Нортеррі не буде просто вправою.

П’ятсот кінних воїнів рухалися суходолом. Ґант не знав, яку оборону король Колланан зможе підготувати проти цього несподіваного нападу, проте війська Кейда було цілком достатньо, щоб спустошити одне невеличке містечко.

— Це буде дошкульним докором, уроком для Нортерри, який навчить їх, що дії їхнього короля мають наслідки. Роки миру та співпраці зробили народи трьох королівств надто м’якими. Тепер, коли ми стикаємося зі справжнім ворогом, ми вже не можемо дозволити людям не підкорятися своєму конаґу.

— Ворог дійсно існує, — мовив Ґант, ретельно обдумуючи свої слова. — Проте король Колланан стверджує, що це Люті, те саме каже і Адан у Судеррі. Чи мудро нам нехтувати тим, що вони говорять?

— Обидва королі — боягузи. Коли конаґ Мандан закликає свій народ до зброї, ми повинні битися. Згадай, що ішаранці зробили з Міррабаєм та як вони розправилися з бідолашним Конндуром. Ти ж сам був там, на Фулкорі! — Кейд кивнув, ніби сам вважав свої слова дуже переконливими. — Цілком очевидно, що Ішара — наш справжній ворог.

— І все ж ми рухаємося у протилежному напрямку, — зазначив Ґант.

Кейд, нахмурившись, кинув на нього невдоволений погляд.

— Ти починаєш мене дратувати. Чи це входить до твоїх обов’язків як мого вірного Хороброго?

Ґант знизав плечима, і вони продовжили свій шлях.

— Хоробрі б’ються, і ми виконуємо накази наших лордів, однак якщо король Колланан говорить правду про Лютих, то він справді зробив законний запит про взаємний захист, згідно з Хартією Співдружності. Я не політик, але вважаю, що конаґ Мандан мав би серйозно поставитися до цього прохання. Він міг би спробувати провести переговори, а не одразу здійснювати напад. — Ґант стишив голос. — Я не бачу, що з цього може вийти хорошого.

Кейд розсміявся.

— Ти думаєш, що ми можемо зазнати невдачі? Поглянь на нашу армію! Колланан нас не чекає, а Янтон не зможе протистояти вторгненню. Нортерранці просто капітулюють, і тоді ми всі зможемо разом битися проти Ішари. — Коли Хоробрий нічого не відповів, Кейд грубо гаркнув на нього. — Чому ти сперечаєшся зі мною?! Я думав, що всі Хоробрі ненавидять ішаранців.

— Ми ненавидимо ішаранців, але ми також любимо правду, і ми любимо честь. У цьому випадку я не бачу, як ці три речі поєднуються.

— А ти цікава людина, Ґанте. — Кейд пришпорив коня, і загони, які їхали позаду, були змушені наздоганяти його. — Навіть Елліель була кращою співрозмовницею, і вона, звичайно, була гарнішою! Скажи, твоя матір кинула тебе на обличчя, коли ти був немовлям?

— Якщо й так, вона ніколи не говорила мені про це, — відповів Ґант, не ображаючись. — Я провів своє дитинство у тренувальному селищі Хоробрих. Моя матір приїжджала туди лише зрідка.

— І я розумію, чому. — Хтивий блиск з’явився в очах Кейда. — А Елліель... просто приголомшлива жінка, і ці її зелені очі! А її пишне волосся точно того ж кольору, що й густе волосся між ніг. — Він зітхнув. — У мене залишилися яскраві спогади про ту ніч, хоча, правду кажучи, я очікував, що Хоробра буде кращою коханкою.

Ґант стиснув щелепи, намагаючись утримати слова за зубами, але вони все одно вирвалися назовні.

— Можливо, вам не слід було брати її проти її волі.

Лорд здивовано подивився на нього, а потім зневажливо махнув рукою.

— Хто повірить плаксивим скаргам знехтуваної коханки? Їй довелося вигадувати всякі нісенітниці після того, як леді Альмеда накинулася на неї з ножем у пориві лютих ревнощів.

— Плаксиві скарги... — Ґант зціпив зуби, щоб більше нічого не сказати. Жоден Хоробрий, хоч би як він був ображений або знехтуваний, не стане безпідставно звинувачувати іншу людину. Ґант особисто не був знайомий з Елліель, але знав, хто вона, знав її спадок, її підготовку. Жодна жінка-Хоробра не брехала би про зґвалтування. Ніколи.

Зайнявши її місце на службі в Кейда, Ґант почав збирати відомості про Елліель. Скрізь, де він побував у округах, він розпитував, як Елліель нібито втратила самовладання, охоплена кривавою люттю, і вбила дітей. Він не був здивований, коли дізнався, що ця історія була повною брехнею, проте Хоробрій все одно викарбували на обличчі руну забуття.

Тепер Ґант уже знав, що за людина лорд Кейд, хоча, коли він приймав зобов’язання, то не мав про це жодного уявлення. У минулому Ґант був паладином-одинаком в Осгеррі і служив людям там, де бачив у цьому потребу. Після того як Елліель нібито зганьбила себе, леді Альмеда вимагала, щоб Хоробрим у них був чоловік, бажано потворний, і Ґанта взяли на службу.

Відтоді Ґант дуже багато чого дізнався. Деякі завдання, які Кейд доручав йому, були зовсім на межі поняття честі. Хоробрий був зобов’язаний коритися, але міг настати момент, коли йому доведеться відмовитися.

Поки велике військо рухалося до Нортерри, в душі Ґанта йшла боротьба між вірністю зобов’язанням і вірністю честі. Кожен Хоробрий знав про кровну ворожнечу з ішаранцями, що тривала багато поколінь, і він бився разом з Клеа та Уто тієї страшної ночі на острові Фулкор, але він не мріяв про велику політику.

Після довгої мовчанки Ґанта лорд знову заговорив, і його голос звучав примирливо.

— Я радий, що ти зі мною. Я не хотів робити цього без свого зобов’язаного Хороброго, але, якщо знадобиться, я здатен вбити. — Він знову хижо всміхнувся. — Як нещодавно дізналася моя дорога дружина.

Ґант заціпенів. Він ніколи прямо не питав лорда про це. Колись він навіть побоювався, що Кейд накаже йому вбити леді Альмеду. Коли її знайшли мертвою, Ґант зрозумів, що вона не сама позбавила себе життя. Він знав, що Кейд тієї ночі таємно поїхав кудись і повернувся, втомлений, аж перед світанком.

Військо йшло маршем далі, прямуючи до місця на карті, яке пронизав кинджал конаґа Мандана.

Коли Уто увійшов до зали для військових нарад конаґа, він зіткнувся з метушливим натовпом кравців і швачок, а повсюди виднілися яскраво забарвлені тканини. Стояли вишикувані в ряд служниці, одягнені на показ у багато оздоблені сукні, які робили їх красивими, але водночас страшенно незграбними. На довгому столі біля кам’яної стіни пекарі виставили взірці тортів, пирогів і тістечок.

Уто приніс зведення про солдатів, коней, зброю та припаси, які Кейд взяв у похід на північ. Йому було спекотно, і він спітнів, бо щойно примчав з Рівермута, де наглядав за озброєнням і постачанням необхідного обладнання для чотирьох нових кораблів військового флоту Співдружності. Він також привіз сувій з мапою ішаранського континенту, не дуже детальною, але це було все, що вони знали про ці чужі землі. Вивчивши узбережжя, він позначив найкращі пункти висадки під час вторгнення, на додаток до основного удару в гавані Сереполя.

Але конаґ Мандан був набагато більше зайнятий підготовкою до свого весілля, ніж до війни помсти.

Уто зупинився, і його кулаки стиснулися від побаченого. Молодий конаґ ходив серед юних служниць, оглядаючи різні фасони суконь, не схожі ні на що з того, що вони коли-небудь носитимуть. Кравці та швачки гордо демонстрували примхливе мереживне плетиво, вишукані драпірування, багато оздоблені стрічки та вибагливі вишивки бісером. Ліра, усміхнена і витончена, стояла біля Мандана і виглядала так, ніби пливе по веселці. Вона зачудовано роздивлялася кольори тканин. Мандан запропонував їй скуштувати мигдалеве тістечко, прикрашене фруктами в желе.

Уто охопила сильна лють. Його голос прорізав гамір у залі, немов ятаган.

— Невже ви так швидко забули свого вбитого батька, мій конаґу?

Ліра, судорожно вдихнувши повітря, випустила з рук маленький шматочок пирога, посипаного цукровою пудрою, який куштувала після мигдального тістечка. Вона зблідла і виглядала наляканою.

Мандан, заскочений зненацька, повернувся з винуватим виглядом, однак швидко опанував себе.

— Я готуюся до весілля, Уто. — Він усміхнувся дівчині. — До найважливішого дня у моєму житті.

— Найважливішим днем у вашому правлінні буде день падіння Ішари. — Хоробрий замовк, думаючи про власну кохану дружину та дочок, і він зробив зусилля над собою, щоб зупинити себе й не нагадати, що дружини й шлюби можуть зникнути в одну мить. Через ішаранських тварин. Він пройшов далі по кімнаті. — Оскільки ми готуємося до війни, Володарю, а батько леді Ліри відправився у важливу військову місію в Нортерру, ми повинні відкласти весілля до кращих часів.

Мандан закліпав очима, ніби не зрозумів слів свого Хороброго. Уто знав, що юнак буде незадоволений такою затримкою, проте прислухається до нього. Раніше він ніколи не виступав проти порад свого наставника.

— Ні, — відповів Мандан. — Це моє весілля. Його святкуватиме вся Співдружність. Воно об’єднає нас у часи негараздів, і воно має відбутися якомога швидше.

Відповідь конаґа вразила Уто, але всі в залі чули їхню розмову, і він не міг привселюдно докоряти конаґу. Хоробрий ретельно підбирав слова.

— Зараз не найкращий час для такої події, Володарю. Краще почекати ще місяць, бажано два.

Мандан продовжував стояти на своєму.

— Я чекав цього дня, як і моя кохана Ліра. — Він подивився на струнку юну дівчину, і вона пригорнулася до нього.

— Але ж батька нареченої тут немає, — не вгавав Уто. — Лорд Кейд повинен бути присутнім на весіллі своєї доньки, особливо на такому великому королівському весіллі, як це.

Мандан глянув на Уто, по-справжньому розсердившись.

— Тоді йому краще якомога швидше завершити свою місію і повернутися. Час ще є.

Неабияким зусиллям Уто вдалося загасити гнів, привести до ладу думки. Він не міг втратити самовладання тут, у всіх на очах. Перш ніж він заговорив знову, Мандан перебив його.

— Дата весілля остаточна, Уто. Все було чудово сплановано, стільки всього зійшлося. Приїдуть гості, і весілля стане яскравою подією в ці темні часи. Я все сказав.

Уто побачив твердість юнака і зрозумів, що Мандан чіпляється за весілля, бо це була подія, яку він міг контролювати, подія, яку він міг зрозуміти.

— Як бажаєте, мій конаґу, — сказав він, але в душі він ніколи не забуде, що Мандан пішов йому наперекір. — Ваше весілля буде незабутнім днем.