Війна помсти

22

Бірч не знав, як надовго королева крижаних Лютих забула про нього, проте він радо скористався тими днями, що проходили без її нагляду.

З мамулами йому було тепло, і вони давали йому їжу. Навіть якщо їжа була жахливою на смак, Бірч відчував, що стає сильнішим. Він житиме. Після всього, що крижані Люті зробили з ним та його сім’єю, він житиме.

Він слідував за мамулами, що дріботіли крізь тунелі в льодовику під палацом. Але тепер хлопчик багато що розумів з мови мамулів. Вони не припиняли своєї кипучої діяльності: оглядали сховища, переміщали предмети з одного місця в інше — без жодної зрозумілої Вірчу мети. Можливо, мамули просто хотіли виглядати зайнятими, щоб крижані Люті їх не чіпали.

Вони привели його до величезних гротів з камерами для магічного сну. Тут були тисячі запечатаних кригою ніш з приєднаними до них трубками та сяючими кристалами. Ці зали містили цілу сплячу армію.

Мамули рухались між камер, щось цвірінькали, оглядаючи заморожених воїнів, магів і вельмож. Вони торкалися маленькими рученятами вікон з тонкої криги, залишаючи по собі плями талої води, які потім знову замерзали.

Весь грот, здавалося, був порожнім, якщо не зважати на сплячих фігур. Поблизу не було жодного Лютого.

Дивно, але пара мамулів дивилася прямо на Вірча, ніби переконуючись, що він спостерігає за ними. Потім вони нахилились над сяючим кристалом, що передавав завитки магії у сплячі тіла. Залишені без жодного нагляду, мамули дістали маленькі ножі, короткі, але гострі, і миттєвим рухом встромили їх у кристал чарівного сну.

Інший мамула проколов гнучку трубку, наповнену сріблястою кров’ю. Очі Вірча широко розплющилися, коли він побачив, як рідина просочилася в камеру і зібралася в калюжку біля ніг замороженого тіла. Сяючий кристал змінив колір з яскраво-блакитного на глибокий фіолетовий.

Влаштувавши диверсію, мамули кинулися геть, рухаючись при цьому так, ніби вони були заклопотані якимись важливими справами. Один з них пробурмотів до Вірча слово, котре, як той зрозумів, означало «ламати».

Хлопчик спостерігав, як істоти снують по залу, крадькома простромлюючи, штрикаючи, колючи магічне приладдя. Купка мамулів переходила з рівня на рівень, продовжуючи свої вандальські дії — непомітні й хаотичні.

— Ламати, — повторив мамула, і вони вискочили з гроту, вдаючи, що продовжують виконувати свої марудні повинності, і залишившись ніким не поміченими.

— Ламати, — погодився Бірч, а потім додав ще одне слово. — Вбивати.