Війна помсти

70

З-під уламків фортеці на озері Бакал піднімалася холодна біла пара. Понівечені тіла крижаних Лютих вкривали місце побоїща, і мамули снували над рештками, збираючи та сортуючи різний мотлох.

Повне знищення фортеці принесло королю Колланану відчуття відплати.

Однак радість від перемоги затьмарювали численні втрати: десятки солдатів загинули в запеклих боях, а деякі потрапили під уламки крижаних стін. Польові хірурги рятували поранених. Розігріваючи леза мечів у вогнищах, вони припікали рани після ампутацій. Інші піклувалися про вмираючих, нахиляючись до них і вислуховуючи останні слова, щоб все їхнє життя і спадок не були забуті.

Колл притулився до свого бойового коня. На чорній шкурі Шторма виднілася велика червона подряпина і кілька глибоких порізів, які потрібно було обробити. Інших коней, у яких були зламані ноги або глибокі рани, доведеться вбити.

Оґно, у якого кров сочилася з десятка ран, підійшов до короля, важко кашляючи і виплюнувши вбік грудку мокротиння і крові.

— Серус загинув, Володарю, але, щоб його вбити, знадобилося двоє Лютих. Я вдарив одного з них ножем у спину, але спізнився. — Здоровань підняв руку, з подивом побачивши на ній кров. Він насупився, помітивши, що його вказівний палець відтятий. — Моя дружина засмутиться, — мовив він, а потім пішов геть.

Колланан з деяким трепетом дивився на зруйновану фортецю. Руїни споруди вкрили значну частину берега озера, і він спробував знайти втіху в тому, що знищив крижаних Лютих. Його перемога тут була беззаперечною, але це не могло повернути Джакі, Ґаннона чи маленького Томка. А Бірча й досі тримали в полоні у північному палаці.

Ласіс та Елліель підійшли до нього, їхні реймери згасли, мечі були закривавлені, а міцні плащі подерті на лахміття. Хоробрі виглядали виснаженими.

— Володарю, ми не рахували, — доповів Ласіс, — але ми з Елліель убили багатьох Лютих. Урок теж убив свою частку.

Колл озирнувся, шукаючи іншого Хороброго.

— Він і лорд Бален вижили?

Ласіс кивнув.

— Ми бачили, як Бален помагав пораненим.

Цинамонове волосся Елліель було вкрите кров’ю на потилиці, куди хтось ударив її, але, здавалося, рана її не турбувала. Зелені очі Хороброї сяяли.

— Ми вистежували і вбивали кожного ворога, що врятувався від обвалу, навіть якщо для цього було треба десять наших солдатів на кожного воїна крижаних Лютих.

— Хоча дехто й утік. — Ласіс махнув рукою на руїни фортеці. — Ми бачили, як вони мчали геть на своїх вовкоконях. — Він смикнув свій пошарпаний плащ, наче той дратував його, а тоді зняв його і кинув на землю. — Королева Онн дізнається, що ми вчинили з її фортецею.

Тон підійшов до них, усміхнений, але явно виснажений.

— Я повинен був зробити це ще минулого разу, але не був впевнений, що зможу. — Він з подивом поглянув на залишки фортеці. — Маги піщаних Лютих серйозно допомогли під час битви.

— Як і мої воїни, — сказав Кво, під’їжджаючи до них на своєму ауґові. На обличчі в нього світилася самовдоволена посмішка, а його ставлення залишалося, як не дивно, зневажливим. Поранена рептилія під ним мляво рухалася. — Я втратив двох магів і п’ятьох воїнів. Всього семеро загиблих. — Він нахмурився. — Можливо, мені все ж варто було взяти більший загін.

Колл з огидою побачив, що вельможа Лютих віз труп мамули, перекинувши його через сідло свого ауґи. Очі маленької істоти були круглими й розплющеними, а вираз мертвого обличчя — порожнім. Король дорікнув:

— Ці мамули билися на нашому боці.

Кво поглянув на мертве тіло і штовхнув його гладеньку голову, відсунувши її від себе.

— Їхня допомога була незначною.

— Та все ж вони були нашими союзниками. Ти його вбив?

— Він був уже майже мертвий. Я хотів привезти зразок моїй любій сестрі. By буде цікаво поглянути на цю істоту. Можливо, вона зможе навчитися створювати власних мамулів. Якщо крижані Люті можуть це робити, то ми зможемо робити це краще! — Він не помічав гніву Колла. — Якщо ми зможемо створити армії своїх власних мамулів, то матимемо набагато більше союзників у майбутній війні. Разом з людськими бійцями, яких ви з королем Аданом дасте нам, ми неодмінно розіб’ємо лихих крижаних Лютих, які вам так дошкуляють.

Колл насилу стримував гнів.

— Нортерра ще не погодилася на союз.

Кво вказав підборіддям на руїни крижаної фортеці.

— Я дотримався своєї частини угоди. Ми зруйнували ворожу фортецю, як ви й просили.

Тон зробив крок уперед.

— Ви допомогли її знищити.

Кво стояв на своєму.

— І все одно це повна перемога. Фортеці більше немає. Чари холоду розвіються, і ви зможете відбудувати місто. — Його усмішка стала більш уїдливою. — Крижані Люті... заважали.

Колланан помітив його сарказм, але його це не втішило.

Елліель заговорила до короля, не звертаючи уваги на Кво.

— Тепер у нас тут є наша велика армія, Володарю, і ми маємо підкріплення з піщаних Лютих. Такими сильними ми ще ніколи не були. Якщо ми поведемо свою армію на північ, то зможемо вдарити по крижаних Лютих ще до того, як королева Онн встигне підготуватися. Ми можемо довершити нашу перемогу.

— Це також може бути нашим шансом урятувати Вірча, — додав Ласіс.

Колланан волів би погодитися, але він знав, що це неправильне рішення.

— Нашого війська недостатньо проти крижаних Лютих. У них тисячі воїнів у армії, яку вони збирають. Ви самі про це казали.

Кво зневажливо кинув:

— Не розраховуйте на нашу подальшу допомогу. Моя сестра дала мені інше завдання, і ми маємо вирушати. — Під’їхали інші Люті на своїх ауґах, серед них була й Улла, єдина магиня, якій вдалося вижити. Темні бризки крові заплямовували її грубе обличчя і червону шкіряну мантію.

Колл здивовано обернувся.

— Як, ви вже їдете? Нам усе ще потрібна ваша допомога. Королева Онн неодмінно помститься!

— Мій загін виконав свою роботу і заплатив високу ціну. — Кво подивився на свою єдину магиню, на вцілілих воїнів, деякі з яких були поранені. Один ауґа без вершника стояв поруч з іншими. — Я допоміг тобі із ввічливості. Це дало мені можливість побачити, як б’ються ваші люди. Я вражений, особливо вашими напівкровками. — Він кинув погляд на Елліель і Ласіса. — Але ми повинні виконати завдання моєї сестри. Насамперед ми вірні королеві By.

— Яке завдання може бути важливішим? — не відступав Колл. — Після цього Нортерра стане вразливою...

Кво образився, його воїни потягнулися за зброєю.

— Ти можеш називати себе королем серед людей, але ти не маєш діла до справ піщаних Лютих. — Після цих слів примхливий вельможа Лютий розсміявся. — Це було потішно! Дякую за таку можливість. День завжди хороший, коли проливаєш кров ворога. — Він поправив труп мамули на сідлі і пустив свого ауґа кроком. Військовий загін піщаних Лютих рушив за ним з поля бою на озері Бакал.