Війна помсти

69

Поки утауки складали хмиз для загального общинного багаття, Пенда і Гейл Орр влаштувалися поруч зі старою прародителькою. Стара полюбляла спостерігати за нічними вогнями у головному таборі. Шеллу дін Орр обклали подушками і подушечками, вкрили різнобарвними ковдрами.

Пенду теж підперли подушками, так що вона почувалася менш незграбною. Здавалося, її живіт з кожним днем ставав дедалі більшим. Інші жінки з племені утауків, серед яких була одна, що народила вісьмох дітей, складали Пенді компанію під час виснажливих подорожей, коли фургони рухалися нерівними дорогами. Досвідчені матері давали їй поради, розповідали історії та переконували, яким прекрасним буде народження дитини. Пенда раніше бачила, як народжують жінки, і знала, що це брудний та болісний процес. Вона просто хотіла, щоб це закінчилося — і щоб Адан був поруч.

Але Пенда також була королевою Судерри, тож її думки переключилися на інші проблеми.

— Ми знаємо, що роблять Люті, мамо. Кра, нам потрібно зробити щось із табором рабів, де утримують Ґлік.

— Саме лише знання того, що Лютим не можна довіряти, дає нам перевагу, — сказала стара. Маючи лише кілька зубів, вона чітко вимовляла слова, хоча це й супроводжувалося свистом і клацанням. — Вони думають, що ми всі раді бути їхніми друзями.

Гейл зламав паличку, яку тримав у руці.

— Кра! З цієї переваги мало користі, якщо ми не можемо нею скористатися. Ми повинні щось зробити, щоб звільнити цих бідолах.

— Ти хочеш перетворити племена утауків на військо? — скептично зауважила Шелла. — Ми ніколи не були здатними до війни.

— Нам усім доведеться битися, якщо це кінець світу. — У голосі Гейла не чулося звичних хвастощів та оптимізму. Він був втомлений і стурбований через свою дочку та її дитину. — Утауки намагаються бути нейтральними, і ми створюємо навколо себе тісно пов’язану спільноту, але ми не є безпорадними.

Пара підлітків підпалили тріски, і незабаром полум’я перекинулося на більші поліна у багатті. На менших вогнищах, розкиданих по всьому табору, у казанах гріли воду, щоб зварити овочі. Птахів, спійманих у сіті, і зайців, впольованих лучниками, смажили спільно для усієї громади.

З настанням сутінків над табором знялися в повітря троє ска, що жили серед утауків, і, ширяючи в небі, влаштували повітряний бій. Птахи-рептилії полюбляли вдаватися до різних хитрощів і робити складні петлі в повітрі, нападаючи одне на одного, але цього разу вони виглядали стривоженими і неспокійними. Вони стикалися в повітрі, хапаючи одне одного своїми довгими дзьобами справді люто. Видране пір’я повільно опускалося на табір.

Пенда вражено підвела очі. Стривожені господарі ска позбігалися, махаючи руками в небо.

— Повертайся! Припини! — Один зі ска прилетів поранений, шукаючи прихистку у своєї людини. Інші птахи-рептилії продовжували переслідувати одне одного, а господарі й далі кричали на них.

Навіть коли більшість домашніх ска вдалося вгамувати, вони залишалися похмурими і неспокійними, шипіли на своїх людських партнерів, які відчували збентеження через їхній сердечний зв’язок. Двоє ска відмовилися підкорятися своїм господарям і ширяли угорі, видаючи голосні тужливі звуки.

Пенда намалювала коло довкруж серця і притиснула долоню до грудей. Вона також відчула збудження Ксара через їхній сердечний зв’язок. Трохи раніше Пенда прив’язала його шкіряними ремінцями до стійки, де він відпочивав, але тепер Ксар лопотів крилами, силкуючись вирватися на волю. Побачивши, як інші ска нападали одне на одного і билися, Пенда не хотіла, щоб Ксар опинився там, де його можуть поранити.

Жінка підвелася з подушок і підійшла погладити Ксара по блідому зеленому пір’ячку. Вона воркувала і мугикала, щоб заспокоїти його. Пенда бачила сум’яття в гранчастих очах птаха-рептилії.

— Заспокойся. Все буде гаразд. — Ксар головою штовхнув її руку, вимагаючи, щоб вона продовжувала його заспокоювати.

У глибокій синяві над головою замерехтіли зорі. Пенда із сумом запитала себе, куди могла полетіти Арі. Записавши повідомлення в діаманті «сльоза матері», вона знову випустила молоду синю ска, яка відлетіла, щоб знайти дівчинку-сироту. Якщо Ґлік отримає повідомлення Пенди, вона матиме з чого черпати надію.

Пенда розв’язала шкіряні ремінці і посадила Ксара собі на плече, погладжуючи його пір’я, а потім повернулася до Гейла і Шелли, які спостерігали за багаттям, що палало все яскравіше. Праматір згадувала, як одного разу, ще маленькою дівчинкою, бачила дракона. Коли Пенда вперше почула цю історію — як і всі утауки — вона здавалася їй неправдоподібною, але тепер слова Шелли звучали правдиво.

Ска змахнув крилами, і Пенда ще раз спробувала його втихомирити.

— Заспокойся, Ксар. — Вона також намагалася передати свої слова через сердечний зв’язок, але збудження ска продовжувало наростати.

Гейл спостерігав, як жінка пробує заспокоїти свого улюбленця.

— Що з ним таке, серденько моє?

— Справа не тільки в Ксарі — поглянь на них усіх. — Вона кивком вказала на небо.

— Щось у повітрі, — сказала Шелла дін Орр.

— Кра, щось у цілому світі!

Щойно Пенда опустилася на подушки біля багаття, як її живіт сильно стиснуло, а м’язи судомно напружилися. Вона зігнулася, і Гейл нахилився, щоб взяти її за руку.

Пенда глибоко вдихнула, хапаючи ротом повітря. Це були ранні пологові перейми, вона знала це. Вона їх відчувала і раніше, але то були просто напади болю. Зараз Пенда відчула сильну хвилю, що пройшла через усе тіло, від кінчиків пальців ніг через її утробу і аж до самого серця.

Біль, однак, був більший, ніж просто судоми, і він був не тільки всередині неї. Щось відбувалося глибоко під землею, далекий біль, який вривався в її відчуття. З лускатого горла Ксара вирвалося шипіння. Він напружив крила, але Пенда тримала його за ногу, не даючи злетіти. Тепер вона перелякалася за нього. Щось не так зі ска...

Хоча перейми пройшли, біль у світі продовжував наростати. Земля під табором почала тремтіти, і вони відчули далекий гуркіт. Складені в багаття колоди зсунулися, здійнявши в повітря фонтан іскор. Казани розгойдувалися на триногах над невеликими вогнищами.

Шелла дін Орр вчепилася в подушки довкола себе.

— Я відчуваю. Щось... рветься!

Інші утауки кричали.

По всьому табору збуджені ска з пронизливим лементом, клацанням і скреготом виривалися у своїх господарів. Вони злітали в повітря, переслідуючи і дзьобаючи одне одного, відчайдушно намагаючись втекти, їхні господарі кричали їм услід, одні охоплені розпачем, інші — гнівом.

Однак Гейлу Орру було байдуже до ска. Він став на коліна перед дочкою.

— Настав час народжувати?

Її тіло знову здригнулося, ще одне стискання м’язів, але потім все припинилося.

— Ні, ще ні. Це просто перші перейми. Кра, час пологів ще не настав.

Жінка похитала головою і наполегливо повторила:

— Ще не настав! — Однією рукою вона намалювала коло довкруж серця. Потім глибоко вдихнула, намагаючись підкорити тіло своїй волі. — Я повинна надіслати повідомлення моєму Старфоллу. Мені потрібно, щоб він знайшов мене.

Саме в цю мить деякі люди, пов’язані зі своїми ска сердечним зв’язком, похитнулися, відчувши запаморочення, і впали на коліна. Один чоловік, впавши на землю горілиць, лежав з розплющеними очима, зціпивши зуби, наче його переслідували страхітливі видіння.

Пенда міцно заплющила очі, відчувши щось могутнє, жахаюче... величезні лускаті фігури, що дихали вогнем, з величезними крилами та гострими хвостами.

Ксар вирвався з її пальців і ринув у повітря, але Пенда схопила шкіряний ремінець, все ще прив’язаний до його ноги, боячись відпустити його. Інші ска шаленіли. Ксар бив крилами та виривався, намагаючись звільнитися, але Пенда тримала його міцно.

— Ні, Ксаре! Будь ласка, запишися зі мною.

Зрештою ска здався і дозволив їй притягнути його до себе, водночас дивлячись, як інші збуджені птахи-рептилії тікали в темне небо, як їхні охоплені розпачем люди-партнери бігли за ними, кликали їх, але марно.

Стара Шелла дивилася, як відлітають ска. В її очах блищали сльози.

— Вони повернуться, мамо? — спитала Пенда, відчуваючи душевний біль, який охопив інших супутників ска.

— Вони можуть повернутися, а можуть і не повернутися, дитинко. Я думаю, це означає, що драконів буде більше.

— А ска бояться драконів? — запитала Пенда. — Тому вони втекли?

Шелла надовго замислилася, вдивляючись у палаюче багаття, потім похитала головою.

— Можливо, ска пов’язані з ними.