Війна помсти

4

Коли вони з дружиною підходили до зали засідань, король Адан уже почув крики.

Пенда сперлася на його руку, потребуючи його допомоги на останніх місяцях вагітності, але й Адану її підтримка була потрібна не менше. Дружина давала йому сили в лиху годину, що насувалася на них, немов піщані бурі з Печі.

Попри галас, що долинав із зали, Пенда навівала на нього спокій. Її довге темне волосся спадало на плечі, підкреслюючи глибину карих очей.

— Дихай рівно, мій Старфолле.

— Як ти можеш бути такою спокійною?

— Є така утаукська приказка: «У перерві між блискавкою та громом людина може знайти спокій, щоб витримати найстрашнішу бурю». Саме це тобі потрібно. — Вільною рукою вона намалювала коло довкруж серця й прошепотіла мантру свого народу. — Початок є кінцем є початком.

Зелений птах-рептилія, що сидів на плечі в хазяйки, вдарив крилами і заджерґотів, наче погоджуючись. Ксар, улюбленець Пенди, бойовитий і відданий, був пов’язаний з нею сердечним зв’язком. Він міцно уп’явся кігтями в шкіряну накладку на її плечі, утримуючи рівновагу. Ця істота, розміром не більша за яструба, завжди змагалася з Аданом за увагу Пенди.

Адан дозволив собі на мить замислитися про своє кохання до неї, і це почуття на коротку миттєвість розігнало сум’яття й тіні — мов перерва між блискавкою і громом.

— Дякую тобі.

Взявшись за руки, виказуючи своїм виглядом впевненість і величавість, щоб приховати їхній розпач від наближення кінця світу, король та королева увійшли до зали, де зібралися лорди-васали, радники та воєначальники. Присутні вже почали обговорення, бурхливо виказуючи занепокоєння рейвахом, що творився у трьох королівствах.

Коли Адан зайшов до зали, один із лордів першим звівся на ноги.

— Володарю! — Інші теж швидко встали, виказуючи повагу та водночас полегшення.

Адан похмуро пожартував.

— Я бачу, ви вирішили всі проблеми, не дочекавшись нас.

Батько Пенди, Гейл Орр, широко всміхнувся, блиснувши золотим зубом.

— Ось ти де, серденько. — Він носив одяг з кармазинового та чорного шовку, притаманного його племені, а у вусі — особливу сережку з димчастого скла.

— Нам є що обговорити, — сказав Адан, — є чого боятися і є що вирішувати. Події розгортаються швидко, а новини поширюються набагато повільніше. — Він підвів Пенду до голови столу, де вони зайняли кожен своє місце. За кріслом королеви стояла Т-подібна дерев’яна підставка для ска, на ній вже вмостилася інша молода ска. Арі привітально стріпонула синім оперенням, коли Пенда зсаджувала Ксара на підставку поруч з нею.

Один із лордів, який часто спочатку говорив, а вже потім думав, вигукнув:

— Розкажіть нам про полювання на дракона в Печі! І про піщаних Лютих!

Інший радник поруч з ним глипнув на непосидючу синю ска, що перебирала ніжками на жердині.

— Піщані Люті...

— Тепер, коли конаґа Конндура вбито, що буде зі Співдружністю?

Адан мовчав — на нього знову раптом накотила хвиля горя.

— Мій брат тепер конаґ, — нарешті мовив він, сподіваючись, що це їх заспокоїть, хоча сам не міг у це повірити. Мандан — конаґ? Він повернувся думками до Судерри. — Поговорімо спочатку про піщаних Лютих і драконів.

Вони з Пендою по черзі розповіли, як королева піщаних Лютих та її загін для полювання відвезли їх у безплідну пустелю та викликали дракона задля розваги.

— Чудовисько наробило чимало лиха, перш ніж піщані Люті зрештою вбили його. Вони сказали, що це маленький дракон, — додав Адан.

— Убитий дракон за кілька миттєвостей згнив, наче замкнене в ньому зло розвіялося по світу. — Пенда опустила руку в кишеню своєї кармазиново-чорної спідниці й дістала зуб завбільшки з лезо сокири. — Це один з останків, що залишилися від нього. By сама дала його мені.

— Але навіщо Лютим взагалі полювати на дракона? — запитав воєнний міністр, проводячи руками по рідкому волоссю. — Навіщо його чіпати?

Адан здивувався, що не всі знають стародавні міфи.

— Люті отримали наказ від свого бога Кура вбити великого дракона Оссуса, щоб світ знову можна було зробити досконалим. А це було тренування.

— Піщані Люті найбільше зацікавлені у знищенні своїх супротивників, — додала, нахмурившись, Пенда. — Вони не хочуть, щоб крижані Люті вижили, коли світ зміниться.

Головний зброяр Адана нахилився вперед.

— Якщо Оссус насправді такий жахливий, хіба не повинні вони об’єднатися, щоб убити спільного ворога?

— Кра, достоту так, — пробурчав Гейл.

— Людська раса приречена, хай би там що, — похмуро буркнув інший лорд-васал.

— Помста штовхає розсудливих людей до нерозумних вчинків. — Адан стиснув кулак, бо вибух емоцій заповнив його розум, а гнів і горе затьмарили думки. У посланні Мандана йшлося про те, що їхнього батька зрадили і вбили ішаранці, а його тіло понівечили...

Адан пригадав, як вони з Конндуром спостерігали за зорями з оглядового майданчика замку Конвери, гадаючи, що можуть означати їхні візерунки. Його власне ім’я, Адан Старфолл, Зорепад, з’явилося тієї ночі, коли вони побачили метеоритний дощ на тлі чистого чорного неба.

— Королева By просить союзу з нами, — сказала Пенда. — Вона хоче, щоб армії Судерри допомогли їй здолати крижаних Лютих. Вона каже, що хоче нас захистити. — Жінка стиснула пухлі губи. Обидва птахи-ска засмикалися й заклацали дзьобами, відчуваючи її емоційне збурення. — Тепер ми знаємо, що вона бреше.

Пенда зняла синю ска з жердини й торкнулася діаманта «сльоза матері» на її комірі. У серпанку над столом поставали, одне за одним, видива, показуючи невільничий табір із сотнями змарнілих людей-рабів, які в лахміттях працювали під пекельним сонцем пустелі.

— Під час полювання на дракона моя названа сестра Ґлік намагалася відшукати нас у пустелі. Вона натрапила на цей табір, і її схопили. Її ска записала ці картини, коли, рятуючись, летіла звідти.

На яскравій картинці з’явилася худорлява дівчина, що намагалася тікати каньйоном, оточеним крутими кам’яними скелями. Бронзовошкірі воїни Лютих, верхи на двоногих ящерах, наздогнали її. Вони потягнули Ґлік до табору, а тим часом її ска вдалося втекти.

— Кра, — прошепотів Гейл, хоч і бачив цей запис раніше.

— Ми не можемо погодитися на союз із цими чудовиськами! — вигукнув один із воєначальників Судерри.

— У нас також немає сил, щоб здолати їх, — заперечив Адан. — Королева By може послати своїх воїнів на Баннрію та силою поневолити нас. — Він бачив, на що здатні Люті, зверхньо нехтуючи чужими життями та болем. Вони мають зброю, магію, силу. Вони вважають, що люди не варті їхньої уваги, і це могло б зіграти на користь Адану. — Ми повинні бути обережними й кмітливими.

Пенда намалювала коло довкруж свого серця, а вираз її обличчя став лукавим.

— By не знає, що нам відомо. — Вона погладила синє оперення Арі. — Ми їй не довіряємо, проте можемо підігрувати, поки не настане слушний час, — а тоді вдаримо в спину.