Війна помсти

23

Будівельний майданчик храму Маґніфіка повнився звуками, що водночас здавалися оглушливими і радували вухо: робочі стогнали від натуги, бригадири покрикували на підлеглих, брязкали молотки каменярів, скреготали кельми мулярів. Верховний жрець Кловус стояв у затінку під наметом на високому риштованні, що здіймалося, наче сторожова вежа, над місцем робіт.

Він спостерігав, як унизу чорнороби натягують канати, щоб підняти величезні кам’яні брили на пандуси, змащені глиною. Тим часом муляри зводили аркади на другій платформі великого храму, а кахлярі прикрашали їх глазурованими символами божків з усіх тринадцяти округів.

Багато років тому, щоб розчистити площу під будівництво, було зруйновано кілька тісно скупчених кварталів, а тепер ще й знесли тимчасові жертовники і ринки, де торгували церковним начинням, щоб можна було розпочати роботу над велетенським храмом.

Кловус обмірковував зведення храму Маґніфіка більшу частину свого життя, і тепер у нього нарешті з’явилися влада та можливості, щоб втілити свій задум. Невпинний потік возів і саней доставляв будівельний камінь, з якого зводили другий рівень величезної піраміди. План споруди включав лабіринт переходів, захищені кімнати та внутрішні зали для богослужінь, проте ніщо з цього не можна було побачити з поверхні землі.

Божок, який наразі перебував під храмовою площею, заповнить собою закінчений храм, як кров, що розтікається по венах, а Маґніфіка, мов лінза, зосередить і сконцентрує віру людей, зміцнюючи божка.

У Кловуса голова йшла обертом від можливостей, що відкривалися перед ним, але його радість була дещо притлумлена, адже ця перемога забрала так багато часу. Недалекоглядна емпра гальмувала роботу стільки років! Чого вона боялась? Тепер же він хотів завершити будівництво у рекордні строки. Відкинувшись на спинку крісла і попиваючи прохолодну воду з келиха, жрець спостерігав зі свого високого помосту за тим, як складають нові каркаси. Незабаром розпочнеться зведення третього ярусу величезної піраміди. А це ознака неабиякого прогресу.

Внизу на вулиці Кловус побачив високого чоловіка, який наближався до його вежі. Вбраний у темно-фіолетову мантію та в капелюхові з квадратним верхом, чоловік цілеспрямовано рухався повз теслярів, каменярів, водоносів, різьбярів по каменю та мулярів. Упізнавши його, Кловус скривився.

Камергер Нерев був чоловіком обережним, не звичним до того, щоб здиратися нагору хиткими дерев’яними східцями, але він почав рішуче підніматися вузькими щаблями на оглядовий майданчик. Верховний жрець зрозумів, що уникнути зустрічі не вдасться.

Кловус підійшов до краю помосту і глянув униз, на верхню сходинку прив’язаної дерев’яної драбини, міркуючи, як було би просто трохи натиснути ногою на голову камергера і скинути його вниз, на бруківку. Але в Кловуса не було потреби непокоїтися через міністра, який служить недієздатній правительці.

Відсапуючись, Нерев вхопився за останній щабель, і його плечі показалися над помостом.

— Верховний жерче, нам потрібно поговорити. Зважаючи на терміновість справи, я подумав, що краще прийти до вас особисто.

Кловус відступив назад, але не простягнув руки, щоб допомогти чоловікові піднятися на дерев’яний настил.

— Дійсно, це набагато краще, ніж писати мені.

Камергер випростався і змахнув пилюку з фіолетової мантії. Оглянувши високий поміст, він, здавалося, був стривожений тим, що не побачив ні перил, ні страхувальних мотузок.

Кловус зауважив:

— Я не певен, що вам підходить таке високе положення. Маю на увазі це підмостя.

Нерев негайно перейшов до справи.

— Значна частина скарбниці Сереполя неочікувано була використана на зведення храму Маґніфіка. Я розмовляв зі скарбничими про витрачання коштів. Дозволу на це не було.

Кловус склав докупи пучки пальців.

— Ті гроші мали бути спрямовані на це будівництво багато років тому, ще за часів правління емпріра Даки. Ми нарешті надолужуємо згаяне, а це коштує грошей. — Він зітхнув глибоко й вдоволено, оглядаючи метушливий будівельний майданчик. — Ми марно втратили багато часу, і через це Ішара ослабла. Не дивно, що конаґ Конндур був впевнений, що може спробувати вбити нашу дорогу емпру. Тепер нам знову загрожує війна з нашим безбожним ворогом, камергере, а Ішара слабка, бо Маґніфіка досі не збудована. Наш головний божок використовує лише малу частку своїх можливостей.

Нерев так міцно стиснув зуби, що жовна випнулися під вилицями. Він не збирався давати себе відволікти.

— За століття нашого існування в округах Ішари було створено міцну систему верховенства закону. Ми тепер цивілізовані люди, а не ті варвари, що вижили після воєн Лютих у старому світі. У нас є зведення законів, яких слід дотримуватися.

Кловус форкнув.

— Жерці та наші божки допомагають виконувати цей закон.

— Ішара має офіційну правительку. — Нерев почухав щоку. — Хай емпра Ілуріс без свідомості — можливо, назавжди, а можливо, лише на деякий час, — ця ситуація вимагає уваги.

Кловус стиснув товсті губи і, здавалося, глибоко задумався, хоча міркувати йому не було про що.

— Протягом останнього року я висловлював своє занепокоєння тим, що Ілуріс не має спадкоємця або призначеного наступника. Саме тому ми опинилися в такому скрутному становищі. Якби ж то вона мене послухала.

Погладивши свій золотий медальйон камергера, Нерев відповів:

— Тим часом Ішара повинна мати іншу емпру чи емпріра, принаймні як виконувача обов’язків, поки Ілуріс не прокинеться. Нам обом відомо, що емпра збиралася призначити своєю наступницею молоду дівчину Семі. Заради спокою Ішари ми повинні здійснити цей задум. Я пропоную провести церемонію коронації без зволікань.

Кловус глузливо посміхнувся. Ця ідея сама по собі була абсурдною.

— Це дівчисько, злодюжка з вулиці? Народ ніколи не прийме її!

— Прийняв би, бо Ілуріс попросила б його про це. Ви чуєте, як натовп щодня молиться за свою емпру. Ці молитви стають усе сильнішими й сильнішими.

Кловус пирхнув.

— Ми розплачуємося за те, що Ілуріс нехтувала своїм обов’язком народити дитину. Ситуація не така жахлива, як ви вважаєте. Ви забагато непокоїтеся.

Верховний жрець стояв на краю хиткого дерев’яного помосту. У великому місті Сереполі були й інші храми з меншими божками, які горіли яскравим вогнем віри, але ніщо не могло зрівнятися з Маґніфікою.

— У людей є поводир, камергере. Ми вже відправили морську експедицію з божком гавані, щоб відвоювати острів Фулкор. Їх веде їхня віра, і всі ми знаємо, що треба робити. Ви лише послухайте їхні молитви! — Він заплющив очі і зітхнув, немов зробивши ковток прохолодного вина. — Почуй нас, убережи нас.

— Вони моляться за емпру Ілуріс. — Кожне слово Нерева падало важким каменем. — Семі повинна стати наступною емпрою.

Що потрібно для того, аби позбутися цього набридливого чоловіка?

— Я візьму це до уваги, але зараз я дуже зайнятий. Мені потрібні кілька днів на роздуми.

Охоплений обуренням, камергер Нерев вчепився в золотий ланцюг у себе на шиї.

— Не вам це вирішувати! Питання має бути винесене на розгляд зібрання радників. — Він повернувся і спробував ефектно покинути вежу, але не вийшло, бо йому довелося, чіпляючись за драбину, обережно спускатися з високого помосту. У бідолахи було дуже погане почуття рівноваги. Кловус боявся, що це його і згубить.

Постійно перебуваючи в покоях емпри, Семі почала відчувати страх закритих приміщень, проте, отримавши страшну звістку про камергера Нерева, вона зрозуміла, що це насправді єдине місце, де вона може почуватися в безпеці.

Стривожений боєць Яструбиної варти забіг у покої, важко дихаючи після подолання численних кам’яних сходів.

— Камергер мертвий!

Семі подалася вперед, вражена почутим.

— Як? Як він помер? — Та вона миттю зрозуміла, що відповідь не має значення, бо офіційна причина майже напевно не відповідає дійсності. Аналера теж була в кімнаті, збираючи посуд після обіду. Її зморшкувате обличчя зблідло.

— Він випав з вікна у палаці. — Вартовий похитав головою. — Його особисті покої розташовані в адміністративному крилі, над площею. Вікно було відчинене, він був один у кімнаті. Документи розкидані на столі. Як стверджує охорона палацу, Нерев, схоже, був у такому відчаї через стан емпри, що викинувся з вікна, розбившись на смерть, — достоту, як емпрір Дака.

Голос старої служниці був сповнений презирства.

— Маячня.

Вос почухав кривий ніс.

— Він не міг вистрибнути з вікна. Нерев приходив сюди, щоб поговорити з нами про стан емпри лише два дні тому.

Посланець кивнув.

— Я це знаю, і це знає кожен боєць Яструбиної варти. Але саме цю історію розказують людям.

— Емпрір Дака теж не викинувся з вікна, — промовила Семі тихим голосом. — Ілуріс штовхнула його. Дака на це заслужив, а от камергер Нерев — ні.

Вос став поруч із Семі, його обличчя ще більше спохмурніло.

— Ми знаємо, що Нерев хотів, щоб ти стала новою емпрою. Але це не входило в плани верховного жерця Кловуса... хіба б ти погодилася стати його маріонеткою.

Семі обурено відповіла:

— Я б ніколи на таке не погодилася.

Вос усміхнувся дівчині, пишаючись нею.

— Ми всі це знаємо.

Приголомшена, Семі опустилася на ліжко і взяла холодну руку емпри у свою, намагаючись черпати сили у своєї наставниці. Вона знала, що Яструбина варта вірна, а народ і далі молиться за здоров’я емпри, але Кловус контролював божків та схиляв Ішару до помсти Співдружності. І він був готовий вбивати, щоб захистити свою владу.

— Які в мене шанси?

Дівчина погладила обличчя Ілуріс. Повіки емпри злегка здригнулися, наче їй щось снилося, але потім вона знову стала нерухомою.

Аналера заговорила до Семі.

— Я пропоную збільшити число бійців Яструбиної варти, панно. Обережність не буває зайвою.

Семі ненавиділа Співдружність за те, що вони зробили з Ілуріс, однак цей ворог був дуже далеко і війна з ним могла тліти ще деякий час. Якби Семі стала емпрою, їй довелося б очолити армії Ішари, слухати генералів, керувати ними, вирішувати всі внутрішні суперечки і готуватися воювати на континенті по той бік моря, одночасно дбаючи про оборону супроти можливого вторгнення у власні землі.

Проте зараз її справжні вороги були зовсім поруч.

Посланець, закінчивши свою розповідь, чекав подальших наказів. Напруження, що охопило бійців Яструбиної варти, зросло ще більше.

Каптані Вос поклав дівчині на плече тверду, але теплу руку.

— Ми не дозволимо, щоб з тобою щось сталося.

Семі накрила його руку своєю.

— Інколи я почуваюся самотньою без емпри Ілуріс, але я рада, що ви тут.

Раптом вона відчула якийсь дивний холодок у повітрі, а тіло ніби стало поколювати. По кімнаті промайнув химерний звук, схожий на шепіт вітру та шурхіт каміння. Охоронці заворушилися, бо теж це відчули. Щось рухалося кімнатою з невидимим шурхотом, стривоживши усіх.

Семі піднялася з ліжка емпри.

— Що це?

Перед її очима повітря пішло брижами, ніби серпанок з води, що швидко утворився і знову розчинився в повітрі. В кімнаті кружляло щось незриме, але могутнє. На свій подив, Семі зрозуміла, що не боїться.

Вос зробив крок уперед, тримаючи руку на кинджалі, коли невидима сутність промайнула над ліжком емпри, немов порив вітру.

Крізь відчинене вікно Семі так само чула гомін людських голосів, що молилися за емпру.

— Почуй нас, убережи нас!

Дівчина відчула дивне тепло всередині.

— Я почуваюся в безпеці, — промовила вона вголос.

Мерехтливе видиво розсіялося так непомітно, що незабаром вона вже не була впевнена, що їй це не привиділося.