Війна помсти

71

Навіть після того, як Люті знову схопили її, Ґлік не могла звільнитися від своїх видінь. Всередині кола. Поза колом.

У застиглому озерці димчастого скла вона вгледіла розум і серце дракона, відчула його ненависть і злобу. Вона також побачила не менш страшну силу, таку ж могутню, як Оссус, і здатну спричинити не менше руйнувань. Дівчина розуміла дракона, але те щось інше було поза межами її розуміння.

Напівпритомна, вона знову й знову малювала коло, бурмочучи свою мантру. Страшні видіння настільки міцно захопили Ґлік у свій полон, що дівчина ледве бачила місячне сяйво, нерівні виходи димчастого скла на поверхню і Лютих навколо себе.

Різкий біль вирвав Ґлік з бездумного заціпеніння.

— Що ти бачиш, дівчино? — Голос був злий, наполегливий. Маг Івун струснув її. Його рука усохла, перетворившись на кіготь, обтягнутий тугою шкірою та сухожиллями. Ніби чуючи його голос десь здалеку, Ґлік збагнула, що він, мабуть, витратив значну частину своїх магічних сил, щоб зупинити спробу втечі в’язнів. Вона сподівалася, що він продовжить марніти.

— Залиште її в спокої, — вигукнула Чет, потім скрикнула від болю, коли воїни Лютих збили її з ніг ударами могутніх кулаків.

— Скажи, що ти бачила! — Івун штовхнув Ґлік уперед, нахиливши її обличчя до нерухомого озерця обсидіану. — Кажи!

Але маг розірвав зв’язок. Хоча Ґлік все ще була налякана, невиразні видіння зникли. Тепер, дивлячись на гладеньку чорну поверхню озерця, Ґлік не бачила нічого, навіть натяку на власне відображення.

— Воно зникло, — хрипко прошепотіла дівчина. — Зараз я не бачу дракона, проте там було щось іще.

Івун схилився над димчастим склом. Зазирнувши вниз, маг поклав долоню здорової руки на непроникну поверхню і нахилився так близько, що, подумала Ґлік, міг би поцілувати скло. Він провів рукою по чорному склу, а потім у розпачі вдарив по ньому кулаком. Пазуристі пальці Івуна впилися в плече Ґлік.

— Тут немає ніяких видінь! Ти витягнула їх усі. Ти забрала їх собі.

— Я... я не хотіла їх.

— І все ж вони в тебе. — Здоровою рукою Івун різко підняв її. — Ти підеш зі мною. — Маг глянув на воїнів Лютих, які все ще тримали Чет. — Відведіть цю полонену назад до табору і зберіть всіх інших, хто втік. Мені потрібні вони всі. У нас тут багато роботи.

Маг пильно подивився на Ґлік близько посадженими очима кольору нагрітого на вогні меду.

— Я знайду спосіб видобути з тебе те, що ти бачила, щоб я теж міг отримати ці знання. — Його голос був схожий на шипіння змії і не мав нічого спільного з ревінням дракона, яке Ґлік чула у своїй свідомості.

— Мені потрібні ці знання.

Ґлік ледве переставляла ноги, коли маг потягнув її за собою. Її коліна й руки кровоточили, одяг був подертий на лахміття. Коли вона спіткнулася, Івун наказав одному з воїнів спішитися зі свого ауґи. Маг підняв дівчину-сироту як непотрібний мотлох, закинув у сідло, а сам сів позаду неї. Впевнено ступаючи навіть по купах уламків димчастого скла, ауґа хутко рушив до табору.

Намет Івуна тримався на опорах з твердої, як залізо, деревини та великих кісток, зв’язаних між собою. Ніч була спекотною і тихою, а місяць застиг над головою, заливаючи блідим світлом похмуру місцевість. Рівнина Чорного скла поглинала всі звуки, всі вітри.

Ґлік не хотіла допомагати своїм викрадачам, але вона була досі вражена побаченим. Якщо Оссус прокинувся, він зможе знищити їх усіх... проте та інша вируюча сила теж не була їхнім союзником. Дівчина затиналася, розповідаючи про свої видіння вимогливому магу.

Хоча Івун слухав її з цікавістю, він готувався втілити власні плани.

— Цього недостатньо. Мені потрібно побачити те, що бачила ти, відчути те, що відчувала ти.

— Я вже розповіла вам усе, що пам’ятаю. Я більше нічого не знаю!

— Усе це всередині тебе, — наполягав Івун. Сягнувши в рукав своєї шкіряної мантії, він дістав уламок димчастого скла з гострим, як бритва, краєм.

Маг схопив дівчину за зап’ястя своєю висохлою рукою, вона намагалася вирватися, але він міцно стискав її руку. Вона боялася, що маг збирається розрізати її, можливо, вирвати її серце. Ґлік боролася, але Івун був набагато сильніший за неї.

Він потягнув її до маленького столика, на який поставив чашу нерівної форми, теж виготовлену з димчастого скла. Притягнувши дівчину до себе, він підняв її руку вгору і чорним кинджалом розсік їй передпліччя. Заюшила кров. Ґлік задихнулася від болю.

Маг відкинув ніж із димчастого скла і тримав руку дівчини над чашею, збираючи її кров. Поки чаша наповнювалася, Івун спостерігав за цим із жвавим інтересом.

— Ніж з димчастого скла. Чаша з димчастого скла. — Він глянув на Ґлік палаючими очима. — Видіння з димчастого скла.

Отримавши достатньо крові, маг Івун відпустив Ґлік і притиснув свою всохлу руку до грудей, ніби вже витратив усю фізичну енергію, яка в нього була. Здоровою рукою він потер чашу з димчастого скла, повільно обертаючи її, вдивляючись у калюжку крові, яка з червоної перетворилася на чорну, а потім заблищала зірками.

— Це те, що ти бачила? — маг зажадав відповіді, а потім гучніше прошипів свій наказ. — Дивись, дівчино!

Ґлік затискала рану на порізаній руці, але калюжа власної крові у чаші притягувала її увагу. Коли вона дивилася на рідку поверхню, поверхня дивилася на неї оком рептилії.

— Так! Це Оссус.

— Це Оссус. — Голос Івуна наповнився нетерплячою жагою. Примружене велике око моргнуло в чаші, потім розширилося. Навколо ока закружляла якась інша чорнота... інша могутня сила. — Що це?

На зоряній поверхні піднялася бульбашка, а потім лопнула, розбризкавши червоні краплі по обличчю мага. Івун скинув чашу зі столу, розливши кров по підлозі свого намету. — Ми знаємо Оссуса. Ми повинні розбудити його й знищити. Але та інша сила...

Ґлік перебила його, різко спитавши:

— Ви боїтеся цієї сили? Можливо, вона знищить усіх Лютих, щоб ваш бог ніколи не повернувся.

Дівчина помітила, що маг Івун хитнувся, коли витирав кров з обличчя.

— Боюся? Я ще не знаю достатньо, щоб боятися. Проте мудро поважати те, чого не розумієш.

Маг недбало кинув їй смужку тканини, яку витягнув серед речей, розкиданих у його наметі. Ґлік обмотала нею поранену руку, з якої ще сочилася кров.

— Коли ти розумієш щось, — сказав Івун, — тоді ти можеш це знищити.