Війна помсти

72

Гора Вада продовжувала гуркотіти під ногами загону крижаних Лютих, а хирлявий дракон ледве тримався в повітрі, накренившись на один бік, незграбний, але все одно страшний. Через недорозвинуте крило чудовисько не могло далеко відлетіти від тріщини в схилі гори.

Кору пригнулася, коли навколо посипалися курні уламки кам’яної породи та густий попіл. Пісок заскреготав у неї на зубах, вона змахнула списом. Це було те, чого вона хотіла. Менший дракон не був Оссусом, але полювання на нього буде доброю практикою. Її воїни-Люті поспіхом готувалися до битви з чудовиськом.

Перший дракон відлетів, покинувши свого брата-каліку. Другий дракон, здавалося, був обурений тим, що не може як слід літати, а каліцтво немов робило його ще лютішим. Він заревів, повернувши голову у бік загону крижаних Лютих, наче звинувачуючи їх у своїй біді.

Двоє магів Кору шпурнули потужну хвилю магії, що гострим гребенем прорізала повітря. Відкинутий могутнім потоком, незграбний дракон зашипів, а його очі спалахнули помаранчевим полум’ям, яскравішим за саму лаву. Широко роззявлені щелепи були готові схопити Лютих, і жодні обладунки їх би не захистили.

Унуки в паніці кинулися тікати, але Кору схопила одного з них, коли той проносився повз неї. Вона рвучко заскочила йому на спину і силоміць розвернула, змушуючи звіра рушити до дракона.

Заволавши бойовий клич, воїн Леран підняв спис в одній руці, а кришталевий меч — в іншій. Радісно збуджений, він швидко, як вовкокінь, побіг по землі, що й досі двигтіла. Дракон, пролітаючи повз нього, змахнув його здоровим крилом на великі валуни, жбурнувши з такою силою, що галова та ребра воїна Лютих розтрощилися. Він лежав, смикаючись, як розчавлена комаха.

Кору зіскочила зі спини унука та міцно стала на землю, розставивши ноги. Дракон промайнув над її головою, дихнувши їй в обличчя сіркою і ненавистю, намагаючись схопити і розірвати її, але вона встигла ухилитися. Витягнувши руку, в якій тримала спис, вона простромила жорстку шкіру його здорового крила, і вістря її списа розсікло щільну перетинку.

Від болю дракон рвонув угору, намагаючись набрати висоту, швидко змахуючи своїм недорозвиненим крилом, в той час як в іншому все більше розросталася рвана діра. Усі воїни Кору одночасно кинули свої списи. Кілька з них застрягли, мов маленькі скалки, в лускатих задніх лапах, а один пробив дракону ребра.

Розділившись, двоє магів піднялися на високі скелі, зупинившись на краю свіжої розколини. Лава текла розплавленим струмком, викидаючи вогняні краплі, що застигали в повітрі й опадали гарячим щебнем. Ілон і Мор працювали з магією в унісон, сягаючи в глибину гір і черпаючи там силу, що виринала на поверхню гарячою і лютою хвилею. Маги жбурляли в дракона валуни, немов снаряди з десятка катапульт. Каміння гатило по чудовиську, і один камінь зламав кінчик його хирлявого крила.

Розлючена тварюка знову кинулася на Лютих, і воїни Кору шугонули в різні боки, шукаючи укриття. Дракон схопив своїми величезними пазурами одного з вовкоконей, підняв його в повітря й розірвав навпіл, а тоді відкинув убік криваві шматки.

Ілон і Мор викликали ще один залп розпечених валунів, однак їхні зусилля ще більше збурили розбурхану гору. На Ілона посипалося палаюче каміння. Один з каменів проорав чорну борозну на його лисому черепі, маг упав і покотився по схилу.

Мор стояла ближче до річки лави, закликаючи глибинну магію, і струмінь розпеченої магми вдарив у неї й спопелив, перш ніж вона встигла закричати. Запущені магами валуни, тепер позбавлені магічної сили, просто попадали вниз, ледь не влучивши в Ілона, який корчився від болю на землі.

Один з валунів, упавши з неба, розчавив воїна Лютих, який викликав на двобій дракона, що наближався до нього. Чудовисько схопило його своєю пащею.

Кору так часто й важко дихала, що гаряче повітря обпікало їй легені, їхній бог доручив усім Лютим місію знищити Оссуса... проте це був не Оссус, а лише його частина, як вона здогадалася. І хоча цей маленький дракон був поранений, з хирлявим крилом, він все одно міг знищити весь її загін.

Але Кору заприсяглася, що не зазнає поразки. Вона повинна була показати приклад і змусити матір побачити, наскільки величезною є справжня загроза, протистояти якій і є істинною місією Лютих.

Кору постала перед пораненим чудовиськом, готова битися, як ще ніколи не билася. Коли крила дракона вже не могли утримувати його в повітрі, він впав на землю, виглядаючи тепер ще більш страхітливим безжальним гігантом. То була гора луски та іклів. Дракон на пазуристих лапах кинувся вперед, атакуючи загін Лютих.

Двоє воїнів, не виказуючи жодного страху, разом зустріли чудовисько і метнули в нього списи з кришталевими наконечниками. Один з них відскочив від лускатої шкіри дракона, інший пробив перетинку на хирлявому крилі. Жахлива почвара заревла, і воїн-Лютий кинув свій останній спис у її пащу. Спис застряг в м’якій рожевій плоті, але дракон хруснув ним, зламавши держак, і виплюнув уламки. Він повів з боку в бік своєю величезною, вкритою шипами головою і схопив щелепами обох воїнів.

Попри поранення маг Ілон зумів звестися на ноги, його шкіра все ще диміла. Розгніваний через смерть своєї напарниці, він запустив цілий град каменів, які підхопив ураганний вітер.

Кору скликала своїх вцілілих воїнів, яких тепер було лише вісім, для останньої атаки. Двоє з них знайшли своїх унуків і були верхи, інші підійшли пішки.

— Навіть якщо ми вб’ємо лише частину Оссуса, то завдамо відчутного удару ворогові, наближаючи нашу перемогу. Ми знаємо, яку місію нам дав Кур. — Вона хрипко вдихнула повітря обпеченими легенями. — Місію, яку він дав усім Лютим!

Уявивши собі армії крижаних і піщаних Лютих, вона з розпачем подумала про те, як ці дві раси послаблюють одна одну ненавистю, замість того щоб об’єднатися проти нездоланного ворога. Де ж вони зараз? Вони повинні бути тут!

Поранений дракон мчав до них, зносячи на своєму шляху кам’яні брили. Земля двигтіла, і Кору не могла зрозуміти, це гора готова вибухнути знову чи це ознака того, що до них наближається велетенське чудовисько. Кору міцно стиснула свій спис, черпаючи сили в тому, що він був створений за зразком легендарної стародавньої зброї Дар.

Коли дракон наблизився, всі її воїни метнули списи, і два з них пробили шкіру істоти. Звір, здійнявши трикутну голову, заревів від болю та обурення. Б’ючи обома крилами, він якимось чином знову підняв у повітря своє масивне тіло. По Кору шмагонули гарячі хвилі повітря, і вона пригнулася.

Дивлячись вгору, Кору підняла свій спіральний спис і подумала про свою предкиню Дар. Це був не просто спис — Кору була впевнена, що він полетить точно в ціль. Вона відчула сильний важкий запах рептилії, її сморід, коли дракон з ревом пронісся над нею.

Кору відвела руку назад і, вклавши всю свою рішучість, метнула з усієї сили свою зброю. Спис злетів угору і встромився в м’які луски біля основи драконової горлянки. Листоподібне вістря списа глибоко увійшло в горло, і кров хлинула назовні, паруючи в повітрі.

Дракон бився і корчився, намагаючись, незважаючи на нову рану, втриматися в повітрі. Голосно радіючи, Кору побігла разом зі своїми воїнами, переслідуючи чудовисько. Вони були готові зарубати його мечами, якщо він впаде на землю.

З останніх сил дракон дістався до курної тріщини на схилі вулкана Вада. Приречено зітхнувши, ніби справді прагнучи обіймів розплавленого вогню, дракон кинувся в заповнену лавою розщілину. Падаючи, він корчився і димів, його луска загорілася, а зосереджена в ньому чорнота розбилася на тисячі часток, які всотала рідка розпечена магма.

Підійшовши до краю провалля так близько, як вона лише могла наважитися, Кору подивилася вниз, не впевнена у своїй перемозі.

— Дракон мертвий. Ми вбили його.

Маг Ілон, чия шкіра все ще тліла, став поруч з нею, хитаючи головою.

— Ми вбили одного з них. Цей прояв дракона може бути мертвим, але тепер його зло може знову просочитися у світ.

— У світі вже достатньо зла. — Кору боялася, що зло заплямувало й раси Лютих. — Ми повинні вбити кожного дракона, кожне втілення, поки Оссус остаточно не вмре. Тоді нарешті світ зможе стати досконалим.