Війна помсти

55

Схована під своїм палацом після замаху на вбивство, емпра Ілуріс лежала нерухома і бліда, але наразі вона була в безпеці. Семі та бійці Яструбиної варти влаштували її так зручно, як могли. У цьому таємному сховку лікаря не було, але жоден з придворних лікарів не зміг би нічим допомогти. Семі й сама не знала, чи допомагала емпрі її турбота, але вона все одно робила це для Ілуріс.

Вона, каптані Вос та шість бійців Яструбиної варти залишалися всередині замаскованої кімнати, підозрюючи, що їх, напевно, намагаються знайти. Минули перші напружені дні, і Семі, поки що почуваючись у безпеці, міркувала, що ж буде далі. Охоронці з Яструбиної варти постійно були насторожі, готові віддати життя, щоб захистити емпру та її спадкоємицю.

Спочатку Семі не дозволяла собі думати про щось, окрім виживання, але тепер їм доведеться обміркувати загальний план дій. Як довго вони зможуть просто ховатися у темряві? Що станеться, якщо емпра так і не прокинеться? Охоронці палацу брали участь у замаху, а вбивці проникли поміж слуг. У Семі й купки вірних бійців не було союзників, і вони не знали, кому довіряти.

— Ми не можемо ховатися вічно, — промовила Семі, і її слова пролунали в тиші кімнати напрочуд гучно, — Ми повинні підготуватися до того, як діяти далі.

— Я знаю, — сказав Вос. Вони дуже зблизилися за той час, що вимушено перебували разом у цій кімнаті. Коли Семі подивилася на каптані, то відзначила, що його кривуватий, колись зламаний ніс контрастує з його вродливим обличчям. — Мої бійці Яструбиної варти та я битимемося, як і ти, але нашої маленької групи не достатньо, щоб протистояти верховному жерцю та його воїнам. Якщо вони знайдуть це місце, то вб’ють Ілуріс, вб’ють тебе і заметуть усі сліди.

Семі поглянула на замаскований вхід до кімнати, і її охопив трепет від моторошної таємниці.

— Ми не зовсім самі.

Їхній дивний охоронець залишався на місці, ховаючи їх. Семі, зосередившись, могла проникнути поглядом крізь туманну ілюзію, проте сторонні бачили лише тверду кам’яну стіну. Дівчина й досі не розуміла, що це за сутність.

Лише стара Аналера та кілька довірених слуг знали, де переховується емпра та її захисники. Вони заприсягнися у своїй вірності, усвідомлюючи, що випадкове розкриття навіть крихітної частки цієї таємниці може вартувати Ілуріс життя. Віддана Аналера приходила щодня, таємно приносячи їжу, воду, багато свічок і нічні горщики. Емпра заслуговувала набагато кращих умов, але тут вони були в безпеці, маючи можливість розробляти надійний план.

Семі пригадала, що їй довелося пережити на вулицях Прірарі, в темних і брудних закапелках, де вона ховалася, коли її переслідували місцеві банди. Там був безжальний однорукий чоловік на ім’я Леро, який викрадав безпритульних дітей і змушував їх грабувати п’яниць. Щойно Семі розквітла як дівчина, чоловіки захотіли примусити її до близькості, але їй вдалося зберегти незайманість, навіть попри намагання одного такого нападника, що, зустрівши її в провулку, спробував роздерти на ній спідницю. Семі, вчасно вихопивши свій ніж, каструвала його. Більше він ні в кого не відбере цноту.

Семі добре вміла виживати — і зробить це й зараз. Однак емпра Ілуріс хотіла б, щоб вона також знайшла спосіб врятувати трон.

Через два тижні відносного затишшя таємничий охоронець розвіявся, розчинившись у повітрі і залишивши по собі лише тонке туманне мерехтіння на місці входу. Тунелі зовні були тихі, і ніхто сюди не приходив.

Бійці Яструбиної варти по черзі виходили на розвідку, але так, щоб їх ніхто не зміг помітити. Оскільки вони були особистими охоронцями емпри, на них би неодмінно напали. Семі уявлення не мала, наскільки великого розмаху набула змова.

Вона підійшла посидіти біля блідої, тендітної жінки.

— Якщо Ілуріс прокинеться, — звернулася вона до Боса, — вона може виступити перед народом і повернути собі владу. Але вони ніколи не приймуть мене...

— Ти сильніша, ніж гадаєш, — здивував її своїми словами Вос. — Я вважаю, що коли до палацу увірвалися асасини, то справжньою мішенню була саме ти, Семі. А не емпра.

Дівчина подивилася на нього з недовірою.

— Я? Я ж ніхто. Метою нападу було довести діло до кінця і вбити Ілуріс.

Вос повільно похитав головою.

— О, вони б убили емпру, це точно, але зараз ти важливіша. Всі знають, що ти була наступницею, обраною самою Ілуріс. Ти набагато більша загроза для верховного жерця Кловуса.

Семі присіла на бочку з водою, відчуваючи вагомість того, що сказав каптані. Розмірковуючи над почутим, вона зрозуміла, що його слова були правдою.

Вос продовжував:

— Якби Кловус відчував, що зможе керувати тобою, то посадив би тебе на трон просто зараз. Але він знає, що ти не будеш його маріонеткою.

— Ніколи! — вигукнула Семі.

— Отже, тебе треба усунути. Без тебе Кловус буде очевидним голосом емпри. — Він нахилився ближче, його обличчя було сповнене тривогою за Семі. — Головному жерцеві вигідно, щоб Ілуріс залишалася живою, проте недієздатною, бо тоді він може приймати всі рішення від її імені. А саме через тебе він має відчувати занепокоєння.

Семі ковтнула.

— Ось чому він убив камергера Нерева.

Якби справа дійшла до прямого протистояння в боротьбі за владу, то чи змогла б вона, шістнадцятирічна дівчина з вулиці, здобути вірність цілої країни? Вона так не думала. Точно не проти такого могутнього й честолюбного чоловіка, яким був верховний жрець.

Раптом до кімнати швидко повернулися двоє розвідників з Яструбиної варти, і, коли вони пройшли крізь слабке мерехтливе поле на вході, було помітно, які вони стривожені.

— Нас знову шукають, вони обшукують тунелі. Можливо, нам доведеться їх убити. — Чоловіки подивилися на тонку пелену, що прикривала вхід. — Вони, напевно, знайдуть нас.

Вос і Семі піднялися з ліжка емпри. Якби це були просто якісь випадкові шукачі, бійці Яструбиної варти швидко покінчили б з ними, але згодом їхню відсутність можуть помітити, і тоді сюди прийдуть інші. Семі приготувалася до бою. Інші охоронці, напружившись від почутого, принишкли.

Дівчина раптом відчула, як у неї стислося серце, як полум’я пробігло по її венах і в її думках. Повітря в кімнаті замерехтіло і згустилося одночасно з тим; як пульсація невідомої самодостатньої енергії згустилася біля входу. Сутність затверділа, змінила колір і знову стала досконалою маскувальною подобою кам’яної стіни. А потім вона стала розмитою і прозорою зсередини, завдяки чому Семі та інші могли бачити, що відбувається в коридорі.

За кілька хвилин повз них пройшов загін ішаранських солдатів, які явно щось шукали. Підозріливі чоловіки зазирали в ніші, швидко оглядаючи всі закутки. Захисна сутність залишалася на місці, прикриваючи утікачів, і солдати проминули замаскований під суцільну стіну вхід, нічого не помітивши. Воста бійці Яструбиної варти з полегшенням тихо зітхнули, коли шукачі пішли.

Семі відчула, що її тягне до мерехтливої сутності, яка захищала їх. Вона підійшла ближче, відчуваючи потріскування енергії у повітрі, схоже на слабе відлуння грози. Вона обережно простягнула руку, торкнувшись поля. Кінчики пальців поколювало, але не боляче. Дівчина сильніше притиснула долоню до завіси й відчула всередині тепло, зв’язок.

Чи міг цей дивний захисник бути новим божком, який проявився від постійних молитов за емпру Ілуріс? Щодня люди співали молитви та приносили жертви — не просто божку в Сереполі, але також і самій емпрі. Семі припускала, що новий божок був прив’язаний до Ілуріс, а через неї і до Семі.

Дівчина сильніше пригасла долоню, насолоджуючись заспокійливим тріпотінням, знаючи, що ця істота захистить їх. Ти новий божок?

Солдати, що шукали їх, вже давно зникли в коридорі, але невидимий охоронець залишався на місці. Семі прошепотіла: «Дякую» — і відчула, що він зрозумів її. Вона також відчула, що йому було цікаво і навіть трохи страшно через те, що він опинився в такому становищі. Можливо, він не розумів, що трапилося.

— Я розповім тобі все, якщо ти залишишся, — пообіцяла Семі. — Коли я поясню тобі те, що знаю, ти зможеш краще нас захистити. — Тепле поколювання всередині неї було способом божка підтверджувати, що він розуміє її слова.

Вос дивився на Семі з благоговінням. Вона посміхнулася, радіючи, що змогла справити враження на вродливого капітана гвардії. Нарешті Семі дозволила собі почуватися у справжній безпеці.

Аналера принесла кошик з копченою рибою та свіжими яблуками, пройшовши крізь розмите маскувальне поле, і тепер роздавала їжу. Всі ці тривожні тижні, упродовж яких вони переховувалися в підземеллі, стара служниця приносила їм не лише їжу, а й новини ззовні. Стара жінка розповіла про чутки, що ширяться містом через загадкове зникнення емпри Ілуріс. Поговорювали про зраду і таємне вбивство, в яких Кловус був очевидним винуватцем.

— Жрець Кловус поїхав до Тамбурдина з частиною ішаранського війська, — повідомила Аналера. — Варвари-гетррени стали частіше нападати на Тамбурдин. — Вона скривилася. — Я дуже рада, що зараз цього чоловіка тут немає.

Семі подивилася на Аналеру, і в голові в неї закрутилися думки про нові можливості, які раніше не приходили їй на розум.

— Це може бути слушною нагодою для нас. — Вона подивилася на каптані Воса, і він кивнув. Почервонівши, він підвівся на ноги, ледве стримуючи хвилювання.

— Якщо верховний жрець Кловус поїхав до Тамбурдина, — сказала Семі, — ми повинні скористатися цим. Принаймні пустити чутки по вулицях, з’ясувати, хто наші союзники. — Вона намагалася думати про те, що б зробила емпра Ілуріс. Семі перебирала в пам’яті уроки емпри, її розповіді про мистецтво управління державою. Заради Ілуріс їй потрібно було знайти спосіб втримати ситуацію в країні, інакше її наставниця не матиме трону, коли нарешті прокинеться.

— Чи варто нам винести емпру до людей? — спитала Аналера. — Показати їм, що вона ще жива? Ми зможемо розкрити плани заколотників.

Семі більш за все хотіла цього, але вона була достатньо мудрою, щоб розуміти великий ризик та згубні наслідки такої дії.

— Вони побачать непритомну жінку при смерті. Вони будуть думати, що емпра слабка, а тому будуть боятися.

— Ми знаємо, що за тими вбивцями стоїть Кловус, — втрутився Вос, — але ми не маємо доказів. Його люди постійно шукають нас. — Він подивився на мерехтливу сутність, яка служила їм маскувальним прикриттям. — Якби не наш охоронець, нас би виявили ще кілька тижнів тому.

— Ми не знаємо, скільки таємних союзників є в Кловуса, — продовжила Семі. — Ця змова може пронизувати і військо, і палацову охорону. Якщо ми викажемо себе, але не матимемо союзників, емпру і всіх нас цілком можуть вбити ще до того, як ми встигнемо сказати людям хоч слово.

— Але ви не можете просто ховатися, панно! — сказала Аналера, а потім умисно додала, — Ваша величносте. Народ не знає, що й думати. Вони вже давно нічого не чули про свою улюблену емпру, не бачили її, хіба тоді, коли її швидко пронесли вулицями після повернення з острова Фулкор. Навіть ви, Семі, не показалися їм, щоб зайняти своє місце.

— Я була недостатньо сильною, — сказала Семі.

— Мої бійці Яструбиної варти допоможуть тобі, — відповів Вос. — Я допоможу тобі.

Семі думала про те, що вона може зробити, навіть перебуваючи тут, у пастці. Ілуріс сказала б їй думати і бачити інакше, знаходити несподівані можливості там, де інші нічого не бачать.

— Ми повинні посіяти зерна. Аналеро, у вас є зв’язки в місті, в ремісничих кварталах, на ринках. Поговоріть з іншими слугами, торговцями, власниками крамниць, ремісниками, простолюдинами.

— О так, Ваша величносте. Щодня я чую, як люди висловлюють свої побоювання за емпру, моляться, щоб вона повернулася. Ви теж це чули з вікон вежі.

— Моляться за неї... — повторила Семі і подумала про мерехтливу силу, що захищала їх. — Нехай продовжують молитися, але також скажіть їм, що емпра перебуває з божками, що вони охороняють її від зради в її власній країні. І коли вона стане достатньо сильною, вона повернеться. — Дівчина прикусила нижню губу, посміхнувшись від того, що сама запропонувала. — Так, поширюйте чутки. Нехай її народ говорить про це.

— О, так.. — Тонкі губи старої служниці розпливлися в усмішці. — Це буде як брижі від камінців, кинутих у ставок. Одні говоритимуть, потім інші. Всі в це повірять, поки верховного жерця тут немає.

— Розкажіть про це всім людям, яким зможете, — попросила Семі. — Складіть список наших найнадійніших прихильників, людей, до яких ми зможемо звернутися, коли прийде час, але не записуйте його.

Аналера похмуро кивнула.

— Я б не стала піддавати таких людей ризику. — Вона торкнулася скроні. — Я знатиму. Я пам’ятатиму, хто досі вірний.

— Добре, — мовила Семі, взявши з вдячною посмішкою обидві руки Аналери у свої. — Поки верховний жрець у Тамбурдині з ішаранським військом, настав час нам тихцем зібрати власну армію.