Війна помсти

74

— Хто ти? — прошепотіла Семі до невловимої сутності, що ледь помітними хвилями струменіла перед нею.

Хоча захисна сила розсіялася, ставши майже прозорою, Семі досі відчувала її присутність, на додачу до тієї сили, що міцно охоплювала кам’яні стіни і пронизувала фундамент палацу. Ця сила, ця сутність — божок? — була пов’язана також і з самою дівчиною.

І якщо це справді божок, молодий і недосвідчений, створений всією вірою та турботою про емпру Ілуріс, то про нього теж потрібно дбати і зміцнювати його.

Божок відгукнувся на її наближення, і дівчина відчула всередині прилив енергії. Повітря закрутилося, як струмені в потоці, і Семі, простягнувши руку, відчула невидимий дотик.

Бос підійшов до неї.

— Без нашого захисника ми б нізащо не пережили замаху. Нас би вже давно виявили і вбили.

Семі кивнула.

— Наші вороги мають багато переваг перед нами. Вони переважають нас кількістю, у них більше ресурсів, більше зброї та більше можливостей. Проте ми все ще живі. — Вона простягнула руку, розвівши пальці, і відчула, як божок огорнув її. Голос дівчини став рішучішим. — Ми були врятовані з певною метою, і вона полягає не лише в тому, щоб ховатися тут. — Семі поглянула на бліду й тендітну Ілуріс, яка весь цей час лежала нерухомо. — Нам судилося зробити більше. Я хотіла захищати емпру доти, поки вона не прокинеться і не поверне собі владу. Але тепер... — їй було нелегко наважитися. — Я повинна зробити те, чого б хотіла вона.

— Ти знаєш, чого б вона хотіла, — сказав Вос. І це не було питанням.

Аналера регулярно повідомляла про таємні зусилля, спрямовані на те, щоб здобути підтримку по всьому Сереполю. З кожним днем вона знаходила все більше людей, які вірили в історію про те, що божки захищають емпру Ілуріс і що вона повернеться, коли настане час. Навіть землекопу із самих низів було нескладно усвідомити, що в місті існують зловживання і здирство, що є люди, в тому числі верховний жрець Кловус, яким не можна довіряти. Тепер, коли з’явилася дивовижна звістка про військо варварів, яке має скоро прибути і чия присутність в місті навіть усіляко вітається, невдоволене буркотіння ставало гучнішим. Люди шепотіли молитви, вкладаючи у них свої сили, щоб емпра повернулася.

— Почуй нас, убережи нас!

— Говори їм, щоб продовжували молитися, — наполягала Семі в розмові зі старою служницею того ранку. — Їхня віра зміцнить цього нового божка, їхнього захисника. Наше майбутнє залежить від людей, від їхньої віри.

Аналера кивнула.

— Вони розуміють, Ваша величносте. У своїх домівках, на темних вулицях, у громадських місцях всі вони моляться за безпечне повернення емпри.

Семі простягнула руку. Якщо вона зможе зробити нову сутність більш могутньою, тоді в її невеличкої групи буде більше шансів на перемогу. Хоча вони й опинилися у пастці під землею, вона відчувала, що назовні молиться все більше людей, адже відчувала це через божка.

Стоячи поруч з нею, Вос мовив:

— Цей божок є нашим щитом, і ти маєш з ним зв’язок. Як ми можемо зробити його сильнішим за наших ворогів?

Семі спав на думку ще один спосіб, окрім молитов людей, зробити божка сильнішим. Жерці робили так увесь час.

— Каптані, дайте мені свій ніж.

Вос був ошелешений.

— Навіщо він тобі?

— Він мені потрібен,— мовила Семі, а потім пом’якшила голос,— будь ласка.

Каптані простягнув їй свій гострий, як бритва, кинджал. Дівчина подивилася на блискуче лезо, а тоді надрізала ним подушечку великого пальця на руці. Вона підняла палець, і з ранки потекла кров.

— Треба, щоб усі бійці Яструбиної варти зробили те саме.

Новий божок, їхній охоронець, мерехтів навколо неї.

— Ми всі чимось жертвуємо, — сказала Семі. — Віддаючи щось важливе для нас, ми зміцнюємо божка. — Кров стікала по її долоні і вздовж зап’ястя, але божок шепотів навколо неї, як теплий вітерець, забираючи її кров, змушуючи її зникнути, гоячи поріз.

Вос узяв ніж і порізав свою руку.

— Я радий, що ми щось можемо зробити, поки чекаємо.