Війна помсти

38

«Ґліссанд» ішов до порту Сереполя, виблискуючи добре помітним колом утауків на великому вітрилі. Ще один рейс.

Мак Дур стояв на палубі, вдихаючи теплий солоний бриз. Перед ним розкинулося екзотичне місто, сповнене нетерплячих покупців і нових можливостей. Причали простягалися у воду, наче широко розставлені пальці. На краю пристаней височіли дерев’яні прибережні споруди, храм гавані, побілені будинки з черепичними дахами і витончений палац, більший за будь-яку іншу будівлю. Мак Дур повернувся сюди для торгівлі після зовсім короткої перерви, однак сподівався, що йому вдасться ще один прибутковий рейс. Він вийшов з гавані Сереполя, прямуючи до Співдружності, саме тоді, коли ішаранські кораблі повільно тягнулися додому з важко пораненою емпрою на борту. Мак Дур передав важливу звістку в морському порту в Рівермуті, а тепер він повертався до Ішари з новим вантажем товарів з трьох королівств Співдружності.

Відтоді, як Гейл Орр скористався «Ґліссандом» для плавання до Ішари — двічі! — у його власних справах, капітан торгового судна Мак Дур доставляв рідкісні товари в Сереполь. Містяни були хорошими покупцями. Оскільки племена утауків завжди дотримувалися нейтралітету в будь-яких конфліктах, їхні кораблі могли безкарно подорожувати навіть тоді, коли між континентами зростала напруженість. Інші торгівці вважали ризик надто великим, особливо після страшних подій на острові Фулкор та через неминучу війну, але це робило прибутки вищими для тих, хто все ж наважувався торгувати з далекими країнами. Завантаживши повний трюм товарами із Співдружності, які ішаранці охоче купили б — можливо, востаннє, — Мак Дур хотів здійснити останній рейс. Він твердо вірив у традиції. Ішаранські військові кораблі впізнають велике коло утауків на вітрилах і не чіпатимуть їх.

Йому особливо не терпілося продати новий ящик з димчастим склом, який він отримав від старателя-утаука, чоловіка з перев’язаними бинтами руками, що місяцями мандрував суходолом, щоб дістатися зі своїм скарбом до порту. Мак Дур заплатив високу ціну за рідкісний матеріал, бо знав, що ішаранські жерці використовують незвичайне чорне скло як вікна у порожнечу, де живуть їхні божки. Від самої думки про те, що в його трюмі лежить димчасте скло, у нього сироти бігли по шкірі, до того ж він очікував величезного прибутку від його продажу. Капітан намалював іще одне коло довкруж свого серця.

Лоцманські човни вийшли, щоб провести їх до гавані, у супроводі двох великих ішаранських військових кораблів. Залізні кулаки таранів виглядали загрозливо, а яскраві червоно-білі вітрила нагадували йому свіжу кров, розбризкану по блідій шкірі. Ішаранські солдати вишикувалися на палубах військових кораблів супроводу, поглядаючи на моряків-утауків з такими виразами на обличчях, немов вовки, готові напасти на свою здобич.

Удавано веселий попри своє занепокоєння, Мак Дур вигукнув ішаранцям:

— Ми прибули торгувати!

І додав тихим голосом своїй команді:

— Кра, мерщій на палубу, всі! Махайте їм і посміхайтеся. — Усі виконали наказ, але це не справило на ішаранців особливого враження. Все ще удавано посміхаючись, Мак Дур звернувся до свого штурмана, Гейта. — Точно виконуйте їхні вказівки. Ідіть туди, куди вони скажуть.

«Ґліссанд» рушив до порожнього причалу в дальньому кінці гавані, де на них чекало ще більше солдатів. Штурман насупив брови.

— Схоже, нас відправляють на карантин.

Мак Дур досадливо зітхнув. Він сподівався, що вони зможуть продавати свої товари, встановивши тимчасовий ринок на набережній, де ішаранські купці могли б сперечатися поміж себе за товар, що підніме ціни, але тепер його охопила тривога.

— Якщо уряд Ішари викупить весь наш вантаж, то зможе нав’язати нам власну ціну.

Штурман удавано посміхнувся.

— Гірше того, вони можуть просто конфіскувати все.

Коли торгове судно пришвартували до причалу, Мак Дур пішов у свою каюту. Він зав’язав волосся стрічкою і одягнув шовкову сорочку, все це зеленого кольору, що нагадував йому сосни Нортерри, де він виріс, перш ніж зайнявся мореплавством. Гордий капітан торгового судна вийшов, старанно зберігаючи радісну посмішку, коли основний трап був спущений до причалу. Вдаючи, наче все йде як зазвичай, екіпаж відкрив люки і почав піднімати ящики з трюму.

Мак Дур розправив плечі і зійшов по скрипучому трапу до шеренги солдатів, що чекали на нього. Під пахвою він ніс згорнуту декларацію суднового вантажу «Ґліссанда» разом з пропонованими цінами. Він підняв руку на знак вітання, хоча відчував неясний страх — можливо, то було якесь попередження від його вродженого везіння утаука.

Ішаранські солдати розступилися, щоб дати дорогу жерцю у синьому каптані. Обличчя капітана спохмурніло. Мак Дур упізнав його, тому що бачив цього жерця, коли Гейл Орр приїжджав із повідомленням до емпри Ілуріс. Дружнім голосом він сказав:

— Моя вдячність за військовий прийом, верховний жерче Кловусе! Моя команда почуває себе в цілковитій безпеці під вашим захистом. — Йому вдалося зробити так, що ці слова прозвучали природно й щиро.

Кловус сердито глянув на простягнуту до нього руку капітана.

— Ви прибули зі Співдружності, привезли непотрібний товар. Звідки нам знати, що ви не маєте наміру убити нас усіх?

Мак Дур примусив себе посміхнутися.

— Кра, це було б жахливо для торгівлі! Утауки нейтральні торговці та посланці — всередині кола і за його межами.

Кловуса це не переконало.

— А що, як я накажу своїм солдатами розкрити ящики і скинути вантаж у гавань, щоб ми могли його оглянути?

— Тоді у вашій гавані буде безлад, і це не принесе ніякої користі. В Ішарі цих речей бракує, тож ми приносимо користь вашій країні, чи не так? — Після короткої паузи Мак Дур вирішив розіграти свою найсильнішу карту. — Ми також привезли десять великих листів відполірованого й бездоганного димчастого скла.

Після цих слів очі Кловуса загорілися.

— О, ми використаємо скло в храмі Маґніфіка для вікон, через які спостерігаємо за нашим великим божком.

Капітан відчув значне полегшення.

— Ось бачите? Наш приїзд приносить користь.

З виразу обличчя жерця було видно, що він щось зважує, і це одразу ж насторожило Мак Дура.

— Ви можете надати ще одну цінну річ — відомості. Нам потрібно знати, що роблять безбожники після своєї зради на острові Фулкор. Вони намагалися вбити емпру, і ми вважаємо, що це лише початок військових дій. Як вони готуються до війни?

— Я не є учасником жодної військової ради. Жоден утаук не є таким учасником.

— Але ж ви, певно, бачили їхні верфі у Рівермуті, — наполягав Кловус. — Вони збирають флот? Коли вони планують напад на Ішару?

Мак Дур розвів руками.

— Мені нічого про це не відомо, правда, жерче. Ми завантажилися у торговельному районі Конвери вниз по річці, а потім припливли сюди. — Він зрозумів, що має дати щось жерцю. — Це правда, народ Співдружності розлючений тим, що сталося на острові Фулкор. Конаґ був убитий — очевидно, ішаранцями, — і його син хоче помститися. Я не здивуюся, якщо вони спробують завдати удар у відповідь, але на збір армій і будівництво військових кораблів піде багато часу.

Мак Дур не розповів, що, коли його корабель минулого разу повернувся із Сереполя, він повідомив, що емпра залишається в комі, що Ішара без правителя і охоплена сум’яттям. Він не сумнівався, що конаґ Мандан зажадає помсти. Саме тому «Ґліссанд» мав здійснити останнє плавання — і саме зараз. Часу було обмаль, але ж вони утауки!

Кловус окинув корабель поглядом і усміхнувся.

— Ми допитаємо решту вашої команди, щоб з’ясувати, чи зможуть вони дати додаткові відомості. Можливо, вони помітили щось, чого не помітили ви.

Мак Дур відчув холодок.

— Як я вже сказав, жерче, ми нейтральні. Мої моряки розкажуть вам те, що знають. — У нього не було вибору.

Верховний жрець підвищив голос, щоб усі солдати могли почути його.

— Цей корабель конфісковано. Він може знадобитися нам у складі нашого флоту.

Моряки на палубі розпачливо загомоніли. Мак Дур стояв на своєму.

— Але ж утауки нейтральні!

— Ніхто не може залишатися нейтральним у цій війні. Ваше судно прийшло сюди, отже, воно наше. Вам не дозволять покинута Сереполь.

Серце Мак Дура стаслося, він озирнувся на свій корабель. Стривожені матроси на палубі юрмилися біля поручнів.

Жрець попередив:

— Ваше становище залежить від вашої співпраці. Ви можете бути гостями, а можете стати в’язнями. — Він віддав наказ солдатам, що стояли вздовж причалу. — Заберіть їхній вантаж для перевірки. Мені потрібен повний облік. — Він посміхнувся. — І віддайте мені все димчасте скло.