Війна помсти

21

З оглядового майданчика замку Баннрії відкривався прекрасний вид на прилеглі землі. Коли Адан ступив на плаский дах замку, був сонячний і вітряний день. Король Колланан, одягнений у підбиту хутром куртку, що була занадто теплою для клімату Судерри, піднявся вслід за Аданом. Його розпущене волосся розвівалося на вітру, бо він не носив ані корони, ані королівського вінця. Коля підняв погляд на небо.

— Ти приходиш сюди вночі? Чи бачив ти останнім часом падучі зірки? Якщо бачив, то чи вирішив, що вони означають?

Пенда підійшла до двох чоловіків, що стояли на оглядовому майданчику. Її зелений ска сидів у неї на плечі, похитуючись, щоб утримати рівновагу.

— Вони можуть означати, що всесвіт розлітається на шматки. — Вона намалювала коло над своїм серцем.

— Іноді здається, що так і є, — зізнався Адан, але він не дозволить нещодавнім невдачам його зламати. Натомість він думав про те, заради чого він повинен жити, — про свою дружину, майбутню дитину, свій народ — і про те, як йому знайти спосіб їх урятувати.

Ксар швидко протріскотів якусь свою пісню, і його грановані очі заблищали, коли він поглянув на лінію бурих гір, що межували з пустелями за ними. Ска здійнявся в повітря й облетів навколо стягів, що маяли на верхівці вежі.

Раптово здригнувшись, Пенда показала на захід.

— Це знову наближається. Ще один передвісник.

Удалині, аж біля обрію, з гір котилася велика пилова хмара, обрисами схожа на ковадло отруйного диму. Щось наближалося до них над пагорбами. У Адана пересохло в горлі, а Колланан вигукнув:

— Кров предків!

Попередня пилова буря, що прийшла з Печі, здавалася величезним чудовиськом із вітру та пилу, а ця була набагато меншою, ніби окремою масою здійнятого піску, що неслася крізь узгір’я. Вона рухалася по неприродно прямій лінії, маючи цілком очевидну кінцеву точку свого шляху.

— Воно прямує сюди, — мовила Пенда.

Колланан почухав бороду.

— І часто таке трапляється? — запитав він.

— Тільки в найгірші дні, — відповів Адан.

Поки пиловий вихор, наближаючись, котився до Баннрії, Адан повів своїх супутників униз, щоб зустріти його на краю, міста. Загін стривожених вартових Стяга стояв біля закритих воріт і товстих кам’яних стін. Капітан Ельціор, командир вартових Стяга, доповів Адану:

— Ворота надійно зачинені, а стіни повинні витримати бурю, Володарю.

— Це не природна буря, — сказав молодий охоронець Сінан, брат зброєносця Гома, — але вона набагато менша за останню.

— Ця буря має іншу мету. Я це відчуваю, — відказав Адан. — Однак ми зустрінемо її і побачимо, що збираються робити піщані Люті. — На вражені погляди вартових Стяга король відповів: — Зараз не в моїх інтересах протистояти королеві By. Ми ж союзники і добрі друзі, чи не так? — Його сарказм був цілком очевидний. Він знав, що королева полюбляє хизуватися своєю владою, як вона вже робила це раніше, і він не хотів провокувати її. — Відчиніть браму! Подивимось, що задумав цей пиловий диявол. — Хоч він і намагався виглядати сильним поруч зі своїм дядьком — теж королем, — Адан не був таким упевненим, як намагався здаватися.

Гейл Орр похитав головою. Колланан упер руки в стегна і поглянув на свою Хоробру, що була готова до всього, з чим їм доведеться зіткнутися.

Тон торкнувся брами кінчиками пальців.

— Я зможу захистити нас, якщо це знадобиться. Королева By буде дуже здивована. — Він посміхнувся.

— Поки що ні, — відказав Адан, хоча був радий дізнатися, що в таємничого Лютого можуть бути й такі здібності. — Давайте послухаємо, що вона хоче нам сказати.

Ворота з рипінням відчинилися, напинаючи канати і поскрипуючи петлями. Стрімкий вітер зі свистом задув крізь щілину піднятий у повітря пісок. Темне волосся Тона маяло на вітру, і він посміхнувся, відчуваючи піщинки на обличчі.

Тугий вихор заввишки з двох чоловіків, химерно клубочачись, сунув головною дорогою прямо до них, широко розкинувши схожі на щупальця струмені піску. Адан зустрів його, стоячи у розчинених воротах.

Пиловий шквал закрутився біля міських стін, а потім зупинився, ніби вагаючись. Піщинки пилу й піску поступово складалися в зображення голови королеви By, утворюючи її великі очі, довге волосся, вузьке підборіддя. Пиловий рот королеви розтулився, і її обличчя-марево заговорило голосом буремного вітру.

— Королю Адане Старфолле, мій союзнику! Я запрошую тебе і королеву Пенду відвідати мій великий палац у пустелі, поки ми чекаємо прибуття вашого конаґа Мандана на мій виклик.

Обрис примарного лиця змінився. Очі By були лише клубочками пилу, і вони не зустрілися з поглядом короля. На обличчі королеви не було жодних ознак того, що вона помітила Гейла Орра, короля Колланана, Тона чи Елліель. Сліпий образ заговорив знову.

— Після того, як ви дістанетеся краю Печі, мої Люті супроводять вас далі.

Дядько Адана вийшов уперед, впевнений у собі, навіть зухвалий. Він голосно промовив:

— Я — Колланан, король Нортерри. Мені теж доводилося мати справу з Лютими. Я буду супроводжувати...

Вихор піску й пилу раптом зупинився, і піщинки зсипалися вниз, утворивши невелику піщану купу перед брамою.

— Сумніваюся, що вона вас почула, — зауважив Тон.

— Кра, у цьому піщаному запрошенні не було королеви By, — сказав Гейл. — Це просто повідомлення, записане в піску.

Колланан знизав плечима.

— Я все одно збираюся поїхати з вами.

Того вечора, коли всі вони розсілися у великій залі замку, Колл сказав:

— Я прийшов сюди, щоб дізнатися більше про піщаних Лютих. Якщо королева By бажає союзу із Судеррою, то вона, можливо, допоможе і моєму королівству.

— Це не той союз, якого нам варто прагнути, дядьку, — попередив Адан. — By вже зрадила безліч людей. Вона небезпечна. Проте я намагатимусь залишатися в її милості і водночас буду готуватися на той випадок, якщо нам доведеться виступити проти них.

— Я не казав, що довірятиму їй! Але, можливо, мені вдасться використати королеву у власних цілях. — На обличчі Колла проступив сум. — Адане, ти бачив, що крижані Люті зробили з нашим містечком Лейк Бакал. — Його лице почервоніло від гніву. — Ти показав мені жахливі картини табору рабів у пустелі. Хай би крижані Люті схопили моїх людей, навіть забрали на каторжні роботи, але принаймні вони були б живі! Моя дочка, її чоловік, мій онук. Натомість ці виродки винищили ціле містечко. Бо воно їм заважало! — Він вдарив кулаком по своїй долоні. — Але Бірч ще живий, і я здригаюся кожного разу при думці, що королева Онн може з ним вчинити. Навіщо королеві Лютих людська дитина?

Гейл Орр кинув стривожений погляд на свою вагітну доньку.

— Очевидно, що королева By має нездоровий інтерес і до твоєї дитини, серденько. — Він загарчав. — Кра! Ти не можеш туди піти — вона може ув’язнити тебе і забрати дитину.

Адан подивився на Тона в пошуках можливих відповідей, але Лютий не зводив очей з полум’я у каміні в кінці великої зали. Вогонь танцював і мерехтів, так наче Тон вправно керував ним з допомогою якоїсь химерної магії.

Вмостившись у зручному кріслі, Пенда відповіла:

— Може й так, батьку. By торкалася мене. Вона хоче цю дитину. Я це відчуваю.

— Вона не отримає нашої дитини! — відрізав Адан.

— Не отримає, — погодилася Елліель. — Якщо ми з Тоном зможемо цьому завадити.

Адан прийняв рішення.

— Я прийму її запрошення, а Колланан поїде зі мною замість тебе, Пендо. Ми поїдемо в пустелю і дізнаємося, чого хоче By. Їй доведеться задовольнитися цим.

Король Нортерри кивнув.

— Ми візьмемо від цієї зустрічі все можливе, не наражаючи Пенду на небезпеку.

Адан звернувся до своєї дружини.

— Ти залишишся тут, у безпеці — і вдалині від будь-яких Лютих.

— Погоджуюсь з усім серцем, — сказав Гейл.

Пенда, прекрасна, як і завжди, категорично відмовилася.

— Ні, Старфолле, я тут не залишуся. — І перш ніж Адан устиг заперечити, вона додала:

— І я не піду з тобою. Я не маю наміру віддавати себе в руки By. — Пенда повернулася до Гейла і владно повела підборіддям. — Батьку, ти поїдеш зі мною.

— Звичайно, моє серденько. Але куди ми вирушимо?

— До племен утауків, де нас ніколи не знайдуть. Ми зможемо їздити з ними, мандрувати там, де й вони, і я буду в безпеці.

Гейл усміхнувся, блиснувши золотим зубом.

— Кра, це пречудова ідея!

— Ви будете десь у пустках? Але як я тебе знайду?

— Навіть я не знаю, де я буду, — у цьому й сенс. Мені потрібно триматися подалі від піщаних Лютих.

Адан намагався стримати тривогу.

— А як же дитина? Тобі слід зостатися тут і відпочивати. Залишилося всього кілька тижнів.

Пенда поцілувала його в щоку.

— Жінки в племенах утауків завжди народжують дітей у наших таборах. Насправді мені буде зручніше там, з моїм народом.

— Я хочу бути з тобою. Я повинен бути з тобою! Заради моєї дитини.

— Це королівство теж твоє. Поїдь, поговори з королевою By і перетвори ці знання на зброю. Знайди її слабке місце. — Пенда намагалася заспокоїти свого чоловіка. — Не бійся, я візьму з собою обидвох ска. Коли настане час, вони знайдуть тебе.