Війна помсти

60

Указ конаґа був стислим та нахабним, і Колланан образився на його формулювання. Так, Мандан був правителем трьох королівств, але він був наївним і ненадійним, далеко не готовим правити. Хоча конаґ на рік старший за Адана, він був зовсім недосвідченим, особливо як для війни. Мандан виявив байдужість та зневагу, коли отримав попередження про Лютих, і лише повторював, як папуга, слова Уто. До того ж тепер Колланан знав, яким хитрим і підступним є цей Хоробрий.

Читаючи зараз цей зухвалий указ, Колл відчув озноб по тілу, розуміючи, що його власний лист з попередженням про Уто, — написаний братові, — не знайшов відгуку. Конндур поставився би до послання серйозніше, проте Мандан був повністю під владою Хороброго.

Стримуючи гнів, Колланан наказав посланцю з Конвери зачекати в передпокої. Чоловік був виснажений, адже йому довелося пробиратися майже непрохідними гірськими дорогами.

Король покликав Ласіса, Елліель і королеву Тафіру приєднатися до нього у читальні. З ними прийшла і Шадрі. Вогонь у каміні згас, крізь відчинені вікна у кімнату зазирало сонячне світло пізнього осіннього дня. Протягом багатьох років бойовий молот Колла висів на стіні, і він думав, що йому більше ніколи не доведеться братися за цю зброю. Але часи змінилися.

Колланан сперся ліктями на дерев’яний стіл і підняв лист.

— Конаґ наказує мені зібрати всіх боєздатних бійців і відправити їх скорим маршем до узбережжя. Він хоче, щоб армія Нортерри приєдналася до загальних сил Співдружності для негайного нападу на Ішару.

Зазвичай нетерплячий Ласіс голосно втягнув у себе повітря.

— Ці слова йому нашептав Уто, — уїдливим тоном промовила Елліель.

Королева поклала руки на плече Колла і нахилилася, щоб прочитати лист. Її обличчя зблідло.

— Але ж у нас немає вільної армії. Ми будуємо всі можливі оборонні укріплення для захисту від нападу крижаних Лютих. — Вона підняла погляд, її темні очі широко розплющилися. — Якщо виконаємо його наказ, усі наші землі залишаться беззахисними.

— Підкріплення піщаних Лютих має скоро прибути, щоб допомогти нам, — мовила Елліель. — Наші війська потрібні нам тут, щоб ми могли битися разом.

— Ми просто не можемо відправити наших бійців, — сказав Ласіс, схрестивши руки на грудях. — Це було б безглуздо.

Колланан, відклавши листа, розпачливо промовив:

— Хай там як, а Мандан — конаґ, істинний спадкоємець мого брата, незалежно від того, згоден я з ним чи ні. — Його серце стиснулося, коли він збагнув, що Адан, напевно, отримав подібний лист в Судеррі.

— Чи буде достатньо символічного загону? — запитала Тафіра. — Сто бійців, наприклад, щоб виконати наші зобов’язання перед Співдружністю?

Колл похитав головою.

— З підписанням Хартії Співдружності три королівства домовилися воювати як одне ціле, заприсягнися слідувати за конаґом як правителем над усіма нами. Якщо я порушу цей указ...

Очі Шадрі засяяли від нової ідеї, що спала їй на думку, і вона випалила:

— Ну, тоді це і є ваша відповідь, Володарю! Три королівства заприсягнися захищати одне одного з часів королеви Крески, чи не так? Ми всі це знаємо, правда? Про це прямо сказано в Хартії Співдружності. Пам’ятаєте п’ятий розділ? Пригадайте, які саме там слова. — Дівчина важко дихала, її щоки розчервонілися.

Елліель поглянули на Шадрі.

— Ти запам’ятала весь текст Хартії Співдружності?

Молода вчена здивовано нахмурилася.

— Майже весь. Я читала його багато разів під час свого навчання. Але я не знаю, чи змогла б проказати всю Хартію напам’ять. Можливо, нам доведеться звернутися до оригіналу, якщо ми хочемо використати цю частину Хартії.

Ласіс та Елліель спантеличено перезирнулися. Колланан погладив бороду, намагаючись пригадати, що написано в документі.

— У нас є копії тут, у замку, та в святилищі пам’яті. Будь ласка, допоможи мені згадати, дівчино. Що ти пропонуєш?

Схвильована Шадрі усміхнулася.

— Указ конаґа Мандана не посилається на жоден конкретний пункт, то що заважає вам цим скористатися, перевернувши його вимогу? У Хартії Співдружності, розділ п’ятий, сказано, що якщо будь-яке з трьох королівств просить допомоги у тяжких обставинах, то інші два королівства повинні відгукнутися. Скористайтеся цим зобов’язанням, Володарю.

Здивований Колланан подивився на Тафіру, яка, заінтригована, посміхнулася йому у відповідь. Він сказав:

— Я вважав, що ця частина Хартії стосується звернення по допомогу в разі стихійного лиха, повені або голоду.

— Це може матися там на увазі, але саме так там не сказано, — мовила Шадрі. — Автори Хартії і ті, хто її тоді підписали, не могли уявити собі зовнішнього ворога, оскільки Люті зникли, а Ішара ще не була заселена. — Її усмішка стала ширшою. — Слова — це слова.

— Слова — це слова, — повторив Колл, погладжуючи нижню губу.

Вчена дівчина продовжила:

— Напишіть конаґу Мандану і, посилаючись на п’ятий розділ, скажіть йому, що вам потрібні воїни Співдружності, щоб врятувати Нортерру. Ваше королівство зіткнулося із серйозною загрозою, як і зазначено у Хартії. Крижані Люті вже знищили Лейк Бакал, і ми знаємо, що королева Онн збирає страхітливі армії. У вас є багато доказів, багато свідків. Наше королівство, поза всяким сумнівом, потребує військової допомоги. За умовами Хартії Співдружності, конаґ зобов’язаний надіслати допомогу, якщо ви її попросите, чи не так?

Елліель посміхнулася.

— Це дуже розумно, Шадрі.

— Не просто розумно. Вона абсолютно права. — Очі Колланана посвітлішали. — Я згоден. Нортерра потребує допомоги всіх трьох королівств більше, ніж будь-коли раніше. Допоможіть мені написати належну відповідь, процитувавши відповідні слова з Хартії. Тут немає жодних сумнівів.

— Чи можемо ми відправити капітана Рондо та його солдатів з посланцем назад до Конверн? Щоб переконатися, що послання буде доставлено? — стривожено запропонувала Шадрі. — Власне, тут вони лише завдають клопоту. Я чула їхню розмову...

Колланан відкинув цю ідею.

— Ні, я хочу, щоб вони долучилися до бою на озері Бакал і змогли на власні очі побачити крижаних Лютих. Коли вони зіткнуться зі справжнім ворогом, то більше не зможуть заперечувати небезпеку. — Він почухав густу бороду, похитав головою. — Після цього я дозволю їм поїхати. Коли вони повернуться до Конвери, то допоможуть переконати Мандана.

— Якщо вони захочуть розплющити очі, — мовила Тафіра.

Колл сів писати відповідь та свій запит, посилаючись на умови Хартії, а Шадрі й Тафіра взялися допомагати йому формулювати думки та підбирати потрібні слова. Коли лист був готовий, він викликав посланця до своє! читальні. Чоловік, відпочивши, чекав на відповідь, хоча йому й не дуже хотілося повертатися тяжкими шляхами назад. Король подивився на згорнуте послання, перш ніж віддати його.

— Я не можу зробити те, що просить конаґ Мандан. Натомість ось офіційний запит до нього допомогти моєму королівству боронити себе. Я вже збільшив армію Нортерри, але у нас зовсім немає зайвих солдатів для війни за морем, поки ми самі стоїмо на порозі повномасштабної війни з Лютими тут, на нашій власній землі.

Посланець був вражений.

— Володарю, ви не можете відмовитися виконувати наказ конаґа! Після того, що сталося з Конндуром Хоробрим, ми мусимо напасти на Ішару!

— Кров предків, Конндур був моїм братом, і мені осоружне те, що ішаранці зробили з ним, однак моє королівство важливіше за помсту. Якби я попросив, Конндур поспішив би допомогти Нортеррі! На кону саме існування Нортерри. — Він всунув лист до рук посланця. — Це офіційний запит, згідно з умовами Хартії Співдружності. Мандан повинен допомогти нам.

Посланець, зіщулившись, опустив погляд на лист у своїх руках.

— Я не можу доставити це конаґу.

— Ти мусиш. Це мій наказ як короля Нортерри. Конаґ Мандан пов’язаний Хартією Співдружності. Оборона трьох королівств важливіша за свавільний мстивий напад. — Посланець усе ще вагався, і Колланан гаркнув на нього:

— Ми дамо Тобі провізію і свіжого коня. Їдь! Украй важливо, щоб конаґ отримав моє звернення якомога швидше. Нам потрібно, щоб він послав сюди своє військо.

Посланець вискочив у коридор, стискаючи листу руці.

Коли він зник за дверима, Елліель сказала:

— Якщо Мандан відправить Уто на чолі свого війська, я буду з ним битися.

— Не переживай, у нас буде вдосталь ворогів, щоб битися з ними, — відказав Колл з важким серцем. Його лист напевне викличе бурхливу реакцію небожа, і Колл не знав, що юнак вчинить у відповідь.

— Добром це не скінчиться, коханий, — попередила Тафіра.

Зітхнувши, він міцно обійняв дружину, торкнувшись бородатим підборіддям її голови.

— На жаль, ти майже завжди маєш рацію.

З півдня нарешті прибули піщані Люті. Колланан з глибоким розчаруванням побачив, що їх лише двадцять. Вони їхали на ауґах — шістнадцять озброєних воїнів у металевих та кістяних обладунках, троє суворих магів в поруділих шкіряних мантіях і Кво, з медово-золотими очима і довгим вибіленим сонцем волоссям.

— Сестра відправила наш загін до вас. Ми допоможемо вам зруйнувати фортецю нашого ворога.

Колл та його королева зупинилися перед ними, навколо зібрався натовп, вражено витріщившись на Лютих.

— Ласкаво просимо. Ми сподівалися отримати більші сили від королеви By.

Кво засопів, ніби образившись.

— Наскільки більше вам потрібно? Ви не розумієте, якою силою ми володіємо. — Його ауґа з мутними очима висолопив довгий язик. — Ваша людська армія може нам допомогти. Хіба ви не бажаєте битися? — Він посміхнувся. — У давнину люди досить непогано вміли битися і вмирати на полі бою.