Війна помсти

31

Вікно з міцної криги було прозорим, мов сльоза, і Бірч дивився крізь нього на білі обшири півночі з високої вежі палацу. Коли він притиснув долоні до шибки, на ній не з’явилося ані краплі від тепла його тіла.

Стадо північних оленів, що розгрібали копитами сніг біля каменів, об’їдаючи лишайники, виглядали, як цятки, розкидані по засніженому краєвиду. Хлопчик пригадав, як одного разу пастух привів кількох оленів у їхнє містечко Лейк Бакал. Вони з Томком гладили їх, поки батько торгувався за м’ясо.

Тепер Бірч побачив, як олені стривожено заворушилися, а потім кинулися втікати — за ними гналися великі білі тіні; то були кошлаті унуки, на деяких з них сиділи воїни крижаних Лютих. Зграя вовкоконей кинулася навздогін за наляканими оленями, змушуючи їх мчати з усіх сил.

Бірчу не залишалося нічого іншого, окрім як спостерігати. Він чув віддалене гарчання вовкоконей, крики Лютих і панічне мекання оленів. Воїни крижаних Лютих кинули кришталеві списи, намагаючись поцілити у здобич, а унуки без вершників тим часом завалили двох великих самців, розбризкуючи кров по снігу.

Крижані Люті полювали не тільки заради м’яса, але й заради тренування, а головне — заради задоволення. Їм подобалося вбивати безпорадних істот. З болем у серці Бірч відвернувся від крижаного вікна і побачив кількох мамулів, які дивилися на нього. Мамули лопотіли, вимовляючи слова, які у них означали «м’ясо», «шкури», «кістки». Бірч знав, що туші оленів не пропадуть. Мамули використають кожен шматок, який викинуть Люті.

Гострі роги оленя теж знадобляться — вони стануть доброю зброєю.

Ось уже кілька днів королева Онн була зайнята своїм новим коханцем і не мала часу на Бірча, але коли він прокрався до її покоїв, то почув, звуки розмови, а не тваринні звуки статевого акту. Він підкрався ближче. Хлопчик ставав усе більш впевненим у собі, обманюючи крижаних Лютих різними хитрими способами. Бірч хотів дізнатися, що задумала королева, бо колись йому доведеться розповісти про це королю Колланану. Його дідусь — великий герой, і Бірч хотів бути схожим на нього.

Зазирнувши у двері, хлопчик побачив Онн, що гола сиділа на підлозі, її довге розпущене волосся вільно спадало на плечі. Іррі, теж голий, бродив по великій мапі, яку королева створила на крижаній підлозі. Вона сформувала з криги гори, дороги, пагорби та річки, там було і містечко Лейк Бакал, і крижана фортеця Лютих.

Онн торкнулася скульптури твердині.

— Наша фортеця мала стати опорним пунктом для просування на південь, однак Рокк підвів мене. — Вона простягнула руку над пагорбами і створила велике місто, обнесене муром. — Це поселення людей, яке називається Феллстафф, здається. Там живе їхній так званий король Колланан.

— Якщо це місто нам заважає, я можу розтрощити його. — Немов велетень, Іррі пройшов між горами, оглядаючи вигини рельєфу. — Ми проведемо наші армії через їхні землі аж до пустель піщаних Лютих. Чому б не використати Феллстафф як наш новий плацдарм, а потім рушити далі, поки не знищимо нашого ворога?

Онн підвелася і, повернувшись, поглянула в дальній кінець кімнати, де вона не сформувала жодної фігури.

— Пустелі — невідома місцевість, але саме там живе ця сука By. — Несвідомо вона торкнулася шраму на щоці. Плавно рухаючись босоніж, Люта перейшла на протилежний бік мапи. Там вона підняла обидві руки, склавши долоні чашами, і створила гряду скелястих гір. Заморожена пара пливла над вершинами, мов туман. — Це гори Хребет дракона. — Вона ворухнула руками, і гори затремтіли, а сам хребет тріснув, як шкірка перестиглого плода. — Оссус глибоко внизу.

Іррі пирхнув.

— Ми повинні вбити піщаних Лютих, перш ніж турбуватися про те, щоб розбудити дракона.

Королева холодно посміхнулася.

— Ми повинні турбуватися про все, щоб нас не застали зненацька. — Вона в задумі провела нігтем по своїх тонких блідих губах, а тоді помітила Бірча, що причаївся біля дверей. Онн крутнулася в його бік. — Огидне створіння! Ти шпигуєш за мною?

Іррі рушив до хлопчика, але Бірч швидко кинувся тікати. Раптом довкола нього опинилися мамули і потягнули його за собою по крижаному коридору. Тікаючи, Бірч почув, як позаду засміялася королева, певно, розвеселившись від того, що побачила, як він перелякався.

Мамули рухалися швидше, ніж зазвичай, вони вели його коридорами і вигнутими сходами, занурюючись у тунелі, що наскрізь пронизували льодовик. Бірч зрозумів, що вони не просто біжать наосліп. У них були такі серйозні обличчя та широко розплющені очі, що він зрозумів, що вони мають якусь мету.

— Ви хочете мені щось показати?

— Мамули, — відповіли вони. — Більше мамулів.

Вони спускалися все глибше в льодовик, і зрештою світло навколо перетворилося на сині тіні. Бірч почув попереду якісь звуки. Мамули привели його до теплої печери, наповненої вологим повітрям і запахами тілесних рідин. Там маги в синіх мантіях доглядали за м’ясистими мішечками, що проростали, як в’ялі плоди, з тріщин у крижаній стіні. Мішечки були пронизані блакитними жилками, але їхні оболонки були зеленкувато-рожевого кольору зіпсованого м’яса. Мамули, зупинившись, спостерігали за цим з якимось благоговінням.

Маги виводили руни на зовнішній оболонці мішечків, які звивалися під їхнім руками, а потім починали працювати з павутинням голубих кровоносних судин. Один з мішечків розкрився, нагадуючи позіхаючий рот. З нього випало вкрите слизом тіло, яке спіймав один із робітників-Лютих. Це був мамула, вже зовсім дорослий. Його руки, ноги і голова смикалися й тремтіли. Робітники-Люті облили його водою, обтерли сіру шкіру грубим ганчір’ям і поклали тремтяче тіло у возик.

Бірч пригадав історії про те, як давним-давно Люті створили людську расу. Він задумався, чи не народилися перші люди в теплій смердючій печері, як ці мамули. Він добре знав, що крижані Люті були могутніми, владними і жорстокими творцями.

Через кілька хвилин з маточних мішечків народилися ще два мамули. Один з них вийшов покрученим і потворним: рука росла у нього зі щоки, а хребет був вигнутий кудись убік. Маг пробурчав щось з огидою і наказав одному з робітників добити нещасну істоту, а потім зішкріб розтрощене тіло в смітник, наповнений іншими кривавими рештками.

Повернувшись до Бірча та його супутників, маг насмішкувато промовив:

— Допоможіть прибрати цей бруд, а потім займіться новонародженими у навчальній кімнаті.

Мамули взялися до справи, охоче беручи участь у цій роботі, наче це була честь для них. Очистивши холодну підлогу від слизького бруду, вони поспішили слідом за новонародженими мамулами, Бірч ішов разом з ними, вдаючи, що він один із них.

Вони покинули вологу печеру і увійшли до великої кімнати, де молодих мамулів навчали основних навичок і примушували до покори. У цій кімнаті він побачив новонароджених, але вже повністю сформованих мамулів. Старші істоти наставляли молодших, бо Люті цим займатися не збиралися. Кімната була наповнена тихим гудінням їхньої дивної мови, але тепер Бірч розумів достатньо слів, щоб вловити суть того, про що вони говорять. Сам він теж міг говорити з ними.

З тої миті, коли Бірч побачив холодну хвилю, яка накриває Лейк Бакал, вбиваючи всіх підряд, а Рокк захопив його як іграшку для королеви Онн, хлопчик зненавидів жорстоких крижаних Лютих. Тепер він вважав, що зможе переконати мамулів відчувати те саме. Зарозумілим Лютим ніколи не зрозуміти, про що вони говорять.

Завдяки родильній печері мамули швидко розмножуються. Крижані Люті створюють багато-багато нових мамулів. Бірч замислився, скільки ж мамулів йому знадобиться для того, що він задумав.