Війна помсти

58

Посланець конаґа Мандана і його невеличкий загін дісталися краю пустелі. Після тривалої подорожі посол і четверо запилюжених солдатів його супроводу виглядали жалюгідними й розгубленими.

У королеви By їхній вигляд викликав розчарування. Вона очікувала чогось більш вражаючого від великого правителя трьох королівств. By вимагала зустрічі із самим Манданом як знак поваги до неї, а цей простий посланець зовсім не задовольнив її.

Патруль Лютих помітив людей, що, спотикаючись, брели скелястими каньйонами. За наказом By її розвідники оточили посольство конаґа, а потім пригнали його до піщаного палацу.

Коли обгорілого на сонці недолугого посланця підвели до трону, By спробувала бути ввічливою. Адже, зрештою, король Адан виявився корисним і цікавим у певному сенсі. До того ж вона міцно тримала його в шорах. By надіслала йому вантаж димчастого скла, щоб він міг підготувати для неї свою армію. Можливо, цей конаґ Мандан міг би теж бути корисним, але за умови, що навчиться виявляти повагу.

Знервований посланець мав довге обличчя, вузький ніс і ріденьку борідку, його густе каштанове волосся було скуйовджене після важкої подорожі. Оскільки патруль Лютих привів людей одразу в палац, чоловік не встиг привести себе до ладу, проте By була рада, що вивела його з рівноваги. Одяг посланця був важкий та пишно прикрашений парчею, з товстими манжетами та золотими гудзиками. Можливо, він і був показним, але зовсім непрактичним для подорожей пустелею. Попри це, чоловік тримався так пихато і самовпевнено, наче його вбрання саме по собі мало викликати до нього глибоку повагу. На думку By, це було не так. Їй було цікаво, які послання він привіз і які виправдання знайде.

Солдати, що його супроводжували, стояли позаду з перекошеними лицями, намагаючись виглядати загрозливими у своїх крихких обладунках.

Охоронці Ву не потурбувалися роззброїти їх, і, можливо, солдатів посольства трохи заспокоювала думка, що вони мають хоч якусь можливість захищатися. Кожен з них виглядав вкрай розгубленим.

Солдати принесли до тронної зали важку скриню. Якийсь подарунок, припустила королева. Або вони слабкі, або в скрині щось важке. Солдати грузнули у м’якому піску підлоги і, спотикаючись, поволі сунули вперед.

By сиділа, розкинувшись на своєму троні, виставивши напоказ засмаглі стегна і литки. На королеві був лише малий обладунок, що оголював живіт. Вона не бажала жодного з цих чоловіків, але їй було цікаво, чи вважають вони її привабливою.

Стоячи перед королевою на чистій піщаній підлозі, посланець змахнув пил зі свого важкого одягу і прочистив горло.

— Маю честь відрекомендуватися вам, королево By, правителько піщаних Лютих. Я лорд Ґоран, довірений представник конаґа Мандана. Він відрядив мене на ваше запрошення.

Він схилив голову, а не став на коліна, не розпростерся на піску. By не знала, якого саме привітання очікувала, але це її також розчарувало.

— Ми їхали довго і тяжко, щоб побачити вас, — продовжував Ґоран.

By стало цікаво, чи вважає їхній конаґ себе рівним їй. Вона нахилилася вперед на своєму троні, мов хижак, який відчув чергову здобич.

— Король Судерри Адан виявляє повагу, спілкуючись зі мною особисто, коли я його кличу. Він розуміє мою силу і знає своє місце. Мої вказівки конагу Мандану були цілком чіткими. Я наказала йому прибути до мене особисто, а він послав... тебе. — Останнє слово вона ледь не виплюнула.

Ґоран знову вклонився, його солдати стривожено заворушилися. Від них тхнуло страхом.

— Прийміть мої найщиріші вибачення, королево By. Конаґ Мандан наразі змушений вести жахливу війну. Захист трьох королівств від Ішари вимагає всієї його уваги. — Ґоран тримався незграбно, він був поганим дипломатом. — За інших обставин він би прибув сюди сам, але він послав мене, одного з найповажніших своїх васалів, замість себе. Я маю його повну довіру. — Манірний чоловік стиснув руки і вклонився трохи глибше, наче почавши розуміти, в якому непростому становищі він опинився. — Сподіваюся, для вас моя присутність є прийнятною.

By сердито поглянула на нього. Вона й досі відчувала невдоволення через те, що Адан відмовився взяти із собою вагітну дружину, незважаючи на ясне запрошення By. Рано чи пізно Кво все одно знайде Пенду, де б вона не ховалася в пустелі. Але принаймні король Адан і король Колланан приїхали до неї особисто, а не відправили, зневаживши її, якогось замінника.

— Я не вважаю тебе прийнятним.

Чотирнадцять воїнів Лютих стояли вздовж стін тронної зали, тримаючи зброю напоготові. За лічені секунди вони могли порубати супровід лорда на шматки. By варто було лише ворухнути пальцем.

Розчервонівшись і спітнівши, Ґоран квапливо підскочив до багато прикрашеної скрині, яку притягли його солдати.

— Щоб показати свою щедрість, конаґ Мандан надсилає вам цей подарунок. — Він підняв дерев’яну кришку, і під нею виявилися насипані купами золоті монети, ланцюжки, персні з дорогоцінними каменями та самоцвіти. Білі морські перлини матово виблискували серед скарбів, як градини, що зосталися після бурі. — Конаґ Мандан перебрав усю свою скарбницю, щоб знайти гарні та гідні вас речі. Мандан сподівається, що ми з вами проведемо плідні бесіди і що колись ви завітаєте до нього в замок Конвера.

By спустилася з підвищення і, не залишаючи слідів, поплила понад піщаною підлогою. Здавалося, що Ґоран пишається скарбом, який він щойно запропонував. Навіть не глянувши на нього, By опустила руки в скриню і пропустила між пальців монети, ланцюжки та самоцвіти. Затиснувши одну з перлин між великим і вказівним пальцями, вона жбурнула її через усю залу. Двома пальцями вона перекинула скриню, висипавши її вміст на піщану підлогу.

Вираз її обличчя став несамовитим.

— Я сподівалася знайти на дні щось інше, проте все, що я бачу, — це коштовності та миле залізяччя... речі, які я можу сотворити будь-якої миті, коли забажаю. — Ґоран кліпав на неї очима, не знаючи, що сказати. By лютувала. — Ти думаєш вразити королеву Лютих блискучими цяцьками? Ми — ваші творці! Коли ви мені потрібні, то мусите коритися!

Ґоран, здавалося, не розумів, що вона говорить.

— Але королево By, е-е-е, ваша Величносте... — Він розвів руками. — Вибачте, я не знаю, як правильно до вас звертатися. Конаґ Мандан вважав цей скарб за велику честь. Він надіслав цю скриню, сподіваючись, що ви приймете її як жест доброї волі.

— Жест доброї волі? Дуже добре. Я поверну його подарунок разом із жестом моєї волі. — By подивилася на перекинуту дерев’яну скриню і зміряла поглядом нещасного чоловіка. — Повертайся назад до свого конаґа з посланням від мене. — Вона торкнулася дерев’яної скрині. — Можливо, тобі буде важко поміститися всередині, але я допоможу.

Зосередившись на нещасному чоловікові, який перелякано затремтів, By застосувала свою магію, згинаючи його руки, аж поки не затріщали кістки. Ґоран задихався від жаху, а його очі вирячилися від болю. Потім королева, зламавши йому кістки ніг, склала його і заштовхала в скриню. Ледь помітним рухом пальця вона зламала йому хребет. Ґоран заволав.

Його солдати, вихопивши мечі, кричали, але воїнів Лютих було набагато більше. By наказала їм не вбивати супровід. Натомість нажахані люди були змушені дивитися, як королева згинає, скручує, згортає і стискає тіло Ґорана. За допомогою магії вона опустила його голову до центру грудей і повернула, змінивши її форму, та все ж королева зберегла йому життя. Зрештою переламаний і стиснутий Ґоран умістився всередині скрині, і при цьому жодного дюйма простору не було витрачено даремно.

By закрила кришкою його спотворене стражданнями обличчя і зробила крок назад, щоб подивитися на блідих, настрашених солдатів.

— Ви можете відвезти його назад до замку Конвера, щоб усі побачили мою силу. Потім скажіть конаґу Мандану, що наступного разу, коли я викличу його, я очікую, що він належним чином виконає мій наказ.