Остання любов президента

18

Київ. Вересень 1983 року. Неділя. Ніч.

Дощ шелестить на листі. Усе розмите. I під ногами, і перед очима. Усюди осінь, навіть усередині мене. Я, батько, який не став батьком, плетуся уздовж дороги додому. Зморена байдужість раптом поступилася місцем сльозам. Сльози стоять у очах, ніби через солідарність до осіннього дощу.

Я звертаю на Туполєва. Розмитий жовтий колір ліхтарів і точнісінько такі самі жовті очі автофар — ось і все освітлення цієї ночі.

Над овочевою фабрикою — легка заграва тепличного люмінесцентного світла. Біля воріт фабрики на поваленому ліхтарному стовпі хтось сидить. Я підходжу ближче і вловлюю неголосне ритмічне схлипування.

Присідаю напочіпки й зазираю в обличчя, що змореним соняшником схилилося до землі.

— Тобі погано? — запитую.

— Дуже погано! — відповідає молодий дівочий голос. — Мене з роботи потурили!

— За що?

— Не дала начальникові зміни!

— Молодчина! — намагаюся я її підбадьорити.

Вона піднімає обличчя і дивиться на мене заплаканими очима. Їй десь років вісімнадцять. Фарбована білявка з розмазаною косметикою на обличчі. Але під усім тим є щось справжнє. Справжнє переживання свого нещастя.

— Мені теж погано, — кажу, щоб заспокоїти її.

В її очах спалахує вогник надії. Ніби їй кортить у подробицях дізнатись про мої нещастя, а потім порівняти їх зі своїми.

— У мене хлопчик народився мертвим, — додаю я.

Вона ще вище піднімає голову та дивиться на мене уважніше. Мовляв, ну, давай, нарікай на життя!

— Дружину залишили на три дні в пологовому будинку. Доки шви не стягнуться.

— Яка вага?

Я знизую плечима.

— Мертвих не зважують, — міркую вголос. — Але йому треба дати ім’я. Щоб краще запам’ятати!

— Ти бачив його?

— Ні.

— Якщо хочеш, ходімо до тебе! — пропонує мокра білявка.

— Ми живемо з моїми батьками.

— Тоді йдемо до мене, в гуртожиток. Тут поруч. Лише доведеться дертися через вікно, щоб не розбудити Бурчиху — це наша комендантка. Вона — дурепа, якщо хто-небудь з хлопців у гості — відразу міліцію викликає.

— Ходімо, — погоджуюсь я.

Додому мене не тягне з багатьох причин.