Остання любов президента

88

Київ. 11 травня 1985 року.

До універмагу «Україна» ми з Мирою та її мамою під’їхали за півгодини до відкриття. Підійшли до групи людей біля центрального входу.

— Номер сто п’ятнадцять! Прізвище? — вигукував хтось.

— Іванченко! — відповів жіночий голос.

— Зараз ви сто четверта!

Я бачив, як жінка послинила недогризок хімічного олівця і швидко написала ним свій номер на долоні.

— Це черга за холодильниками, — з розумінням справи пояснила мені Мирина мама.

Ми відійшли трохи вбік.

Універмаг відчинився рівно о дев’ятій. Чоловічі костюми продавалися на другому поверсі. Вже через кілька хвилин ми знайшли потрібний нам відділ і порозбрідалися по ньому, роздивляючись одноманітну різноманітність чоловічих костюмів. Майже всі вони відрізнялися тільки розмірами. Звичайно, тут були й чорні, й темно-сині, й навіть сірі костюми, але всі однакового крою.

— А який у нього зараз розмір? — запитала, обернувшись до дочки, Лариса Вадимівна.

— Ну, десь приблизно такий. — Мира обійняла уявного батька.

— Що, так схуд? — здивувалася мама.

Мира звела плечима.

— А в тебе який розмір? — запитала вона, примружено дивлячись на мій пошарпаний джинсовий піджак, придбаний три роки тому в знайомого фарцувальника.

— Сорок вісім-п’ятдесят, — відповів я.

— То він що, — Лариса Вадимівна знову перевела погляд на Миру. — Він що, навіть худіший за нього? — вона кивнула головою в мій бік.

— Так, худіший і нижчий.

— Що нижчий, я пам’ятаю! Але про всяк випадок краще візьмемо сорок восьмий. — Знову погляд у мій бік.

Минуло хвилин п’ятнадцять, поки вона не спинила свій вибір на сірому костюмі швейної фабрики «Салют». Нічого особливого. Піджак із чотирма ґудзиками, штани з блискавкою в ширінці. Більш-менш пристойний вибір. Але мені не сподобався колір. Дуже вже він якийсь мишачий.

Сорочку й краватку придбали за п’ять хвилин. А от у відділі взуття довелося помордуватися. Ніхто з нас не знав, який розмір ноги в Давида Ісааковича. Мама Мири вирішила вирахувати розмір за допомогою логіки. Найчастіше трапляється сорок другий. Ось і в нього, вона кивнула на мене, також сорок другий. Але Давид нижчий на півголови. Тридцять дев’ятий — це жіночий розмір. Справжні чоловічі розміри починаються з сорокового. Тоді в Давида, мабуть, сорок перший!

Коричневі туфлі були дешевші за чорні на два карбованці, і ця різниця відіграла свою роль.

— А зараз треба відпочити, — стомлено видихнула Мирина мама.

Ми зійшли на перший поверх, і вона купила три склянки чаю і три ромові баби.