Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Понеділок, 15 квітня

Люба бабця радо прийняла запрошення. Вона причепурилася: трохи помади і крапля рум’ян. Мушу зізнатися, що я теж перед виходом спеціально прийняв душ та перевдягнувся. І це не зайва розкіш. Мені дійсно варто наступного разу поцікавитися в геріатра, чи можна щось вдіяти з протіканнями, чи ж доведеться таки вмовити себе носити підгузки. Ще не так вже й давно я вважав, що це та мить, коли ти втрачаєш останні краплини власної гідності, проте тепер зрозумів, що впав іще нижче. Жаба у горщику — це про мене.

О сьомій ми сіли в мікроавтобус, який привіз нас до ресторану, де на нас чекала вишукана і смачна вечерями, що обійшлася мені у половину пенсії.

Еф’є була в захваті та надзвичайно насолоджувалася вечерею. Вона висунула лише одну умову, що це не стане моєю звичкою — самому платити за все. «Та я в будь-якому разі не зміг би дозволити собі таку звичку», — відверто зізнався я.

Як же добре іноді пустити на вітер цілий статок! Я ніколи не думав, що це буде так просто. А з моєю супутницею такий жест, безсумнівно, був того вартий.

Додому на таксі.

Поцілунок в обидві щоки на прощання. Я відчував, що мене кинуло в жар, а тоді зашарівся. Господи, та мені ж вісімдесят три!