В Амстердамі є інтернати й для заможних пенсіонерів, де натомість бінґо — бридж, натомість Гайдна[34] — Гампердінк[35] і філе-міньон замість біттербаллен. І… необмежена кількість одноразових засобів гігієни. Довгострокове страхування покриває витрати на медичний догляд, а пожильці платять 4000 євро на місяць за їжу та проживання. Якби я жив там, то вже за три місяці змушений був би спати в якійсь картонній коробці.
В Амстердамі є і будинки для вегетаріанців похилого віку, доісторичних акторів, зістарілих антропософістів і підстаркуватих безхатьків. На мою думку, їх уже не слід називати бродягами чи жебраками. Не впевнений, чи проміняв би на одну з тих установ нашу власну. Навряд чи плакунці-вегетеріанці з антропософістами чимось кращі від наших скигліїв. Я волів би жити там, де немає жадібності, стогону чи скигління. Із пусканням шпильок я би ще змирився, бо інакше мене би теж виключили.
Хоча, якщо чесно, щось не віриться мені в те, що в нас міг би жити хоча б один вегетаріанець, вже не кажучи про антропософістів. З іншого боку, в нас є кілька пані — майстринь з вишивання та ще кілька панів, які відмінно грають у більярд.
Я попросив Анью за можливості відкопати статут та правила цього притулку й зробити мені копію. Крім того, я долучу й інші документи, які могли би стосуватися справи, як-от «Закон про охорону праці» — бо ж потрібно врешті з’ясувати, чи законною є відмова пані Стельваген у дозволі на користування кухнею. Щось підказує мені, що наш клуб ще наплачеться через «Мадам Керівницею», а тому не завадить зазирнути в правила, якими вона прикривається.
Я розповів про це Греме та Еф’є, і вони згодилися допомогти мені їх проглянути. Еферт не зацікавився.
«Але якщо виникне необхідність влаштувати ще один напад тістечкових крихт на акваріум, то я в ділі!»