Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Четвер, 6 червня

Якщо вам трапиться побачити будь-якого амстердамського муніципального вартового — здається, тепер їх називають членами нагляду за сусідами, — то можете бути впевнені, що на горизонті чисто, бо вони схильні будь-якою ціною уникати небезпеки. Тож за такої гарної погоди ви знайдете їх на лавці біля наших дверей, де вони вигрітватимуться на сонці. Гадаю, що за ту мізерну платню, що вони отримують, їх не можна звинувачувати за остерігання щодо неспокійних кварталів, де заправляють вуличні банди. Я жодного разу не бачив, щоби вони зупиняли мотоцикл, який, ревучи, наче винищувач, прямує велосипедною доріжкою на швидкості 70 км/год. Муніципальна варта випромінює жалюгідну безпорадність. Окрім того, чомусь їхня форма трохи затісна.

Могло бути й гірше: колись я читав, що в Гаазі звичайний вимірювальник чи покоївка отримують один штраф за паркування на день. Мені от цікаво, що шукають у кандидатах ті, хто проводить співбесіду?

От тобі й маєш: учора в нас були перші скарги на теплу погоду! Цитую товстуна Беккера: «У Нідерландах завжди так душно!» Лише два дні тому він ще скаржився на холод. Інколи мені хочеться його вбити.

Я одягнув свій найкращий і єдиний легкий костюм. А ще відкопав старомодного солом’яного капелюха. Хочеться трішки скидатися на Моріса Шевальє[55]. Після обіду вирушаємо на екскурсію, яку організовував Греме. Він уже кілька днів торочить, що доки погода гарна, все пройде як по маслу.