Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Четвер, 21 березня

Ура! Я дожив до ще однієї весни!

Тепер ми рішуче взяли курс на наступну віху — першу полуницю, що з’явиться з холодної землі, а тоді намагатимемося дожити до Тур де Франс, до нового оселедця, до першого снігопаду, до Святвечора та до наступної весни. Це надзвичайно важливо — ставити перед собою такі бар’єри.

Дурнуватий сезон, який тут величають «часом огірків»[29]. Так наче у світі не трапляється нічого важливішого. Тему обрання нового Папи вже обсмоктали до кісточок, тому потреба чогось свіженького повернула на перші сторінки Сирію, бо там, крім усіх інших, вбивали і голландців. А до коронації ще шість тижнів балачок. (У минулому 360 горностаїв віддали свої життя для мантії королеви Беатрікс, але враховуючи обхват принца «Пільзнера» Олександра, може знадобитися більше ніж 600 шкурок. Памело Андерсон, зроби щось! Порятуй бідолашних маленьких створінь!).

Тут, у притулку турботи, той час огірків ніяк не закінчується. Увечері ви розумієте, що впродовж дня не трапилося нічого важливого. А з іншого боку, що вважати важливим? Для декого якщо йому запропонують додаткове печиво до чаю — то вже подія на увесь день. Звісно, найімовірніше, що медсестра притримає це додаткове печиво, аніж дасть його вам, якщо тільки ви не виграєте в національній лотереї: «О, що за чорт, сьогодні такий чудовий день, зробімо це, візьміть ще по одному печивку!»

На іншому кінці терезів — опецькуватий пан Беккер. Його рекорд — один цілий лімбурґський яблучний пирожище плюс половина другого, запиті лише одненькою чашечкою кави. Він не запропонував нікому хоча би скуштувати, а закінчивши, решту пирога забрав до себе в кімнату. Його ненавиділи всі.

Тим часом у мене з’явився непоганий перелік екскурсійних турів — кулінарний, надприродній (виставка), боулінговий, вітряковий (Зандам), шоколадний (курси із виготовлення), футбольний (стадіон Аякс), тюльпановий (сади Кекенхоф). Треба буде на наступному зібранні поцікавитися, чи зможемо ми за потреби перенести дати.

Насамкінець, на честь «часу огірків» звідомлю новину, віднайдену у коробці зі старими вирізками (рубрика «Як таке можливо»): скількись років тому нагороду за рекордні права людини пану Берлусконі вручив не хтось інший, як сам… Муаммар Каддафі.