Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Неділя, 24 березня

Еф’є мала папку, куди збирала статті про знущання над старими в будинках догляду та притулках. У деяких із тих установ підопічні борсалися у своєму ж лайні частіше, ніж за ними прибирали.

Прочитавши всі ті історії про недбалість і залякування, я почав трохи більше цінувати наш будинок. Звісно ж, це маячня, бо те, що десь справи гірші, аж ніяк не означає, що тут хоч трохи краще. Так наче це причина шаленіти, якщо ти не лежиш по три дні у закаляному підгузку.

Еф’є показала мені папку після того, коли я запитав її, чи не чула вона коли-небудь про рейтинговий список. Чула. Якийсь час ми обговорювали переваги й недоліки нашого притулку. Висновок: ще є над чим працювати. Обережно просуватимемося в тому ж напрямку й поглянемо, чого нам вдасться досягти.

Бюро економічної політики просуває план з оцінювання вартості догляду, беручи до уваги реальну допомогу на здоров’я. А стосовно старих людей така допомога, як правило, незначна, та й та вже за рік може полетіти шкереберть через більш-менш серйозну операцію, а в такому разі для вас все скінчено. Тож якщо ви сповнені рішучості самотужки підлатати що б там не було, краще із цим трохи зачекати, бо доведеться самим призбирувати для цього кошти. Жодних безкінечних операцій, вважаю — красно дякую! — навіть якби я й мав гроші. Однією причиною для хвилювання менше.

Старі люди інколи люблять поклювати носом. Пані Бреґман тому яскравий приклад: вона заснула за вечерею з ложкою в роті, з якої стікав заварний крем.

Можу лише поспівчувати: докладати всіх зусиль, аби тримати очі розплющеними вдень, а вночі страждати від безсоння. Доволі незручно. На щастя, втома рідко долає мене за трапезою.

Ложка дзенькнула об тарілку й висмикнула Бреґман зі сну. Вона приголомшено звела очі, відтерла крем зі своєї сукні, чи радше втерла його ще більше, і продовжила вечеряти, наче нічого й не сталося.