Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Субота, 23 лютого

Сьогодні ввечері клуб старих заколотників зустрічається в кімнаті Еф’є для уроку на тему: «Пошук у “Google”». У коридорах уже і шумить, і гуде. Пані Бейкен випитує щодо запрошення: «Як мило! Я завжди хотіла навчитися ґуґлити». Проте в нас суворі правила, і Бейкен не стає винятком. Її підозрюють в тому, що саме вона виказала пані Брінкман, що та, мовляв, переховує під умивальником стару таксу. Звичайно, кожен вважається невинним, поки вина його не буде доведена згідно із законом, але якщо щодо вас з’явилися хоча б найменші сумніви, ви поза грою.

Я запитав Еф’є, чи відомо їй, хто поскаржився на шум у вівторок. Вона розповіла, що підслухала, як пані Сьормен говорила своїй сусідці про те, що занесла керівництву скаргу.

«Ми не можемо бути впевнені на сто відсотків, бо не знаємо, на що вона скаржилася, проте це беззаперечна причина її підозрювати».

Учора головний кухар отримав прохання додати до меню стейк із конини.

«Перевагу віддайте молочним лошатам і, будь ласка, ніякого примусового годування», — зазначалося в анонімній записці. Так це було чи не так, але принаймні такі ширилися чутки. І ті чутки призвели до ще одного жвавого обговорення за обіднім столом — яких тварин можна їсти, а поїдання яких слід уникати. Еферт поцікавився, чи міг би бути варіантом мавпячий сандвіч. На обговорення пішло ще чверть години.

Хочу піднятися нагору і трохи прилягти. Почуваюся виснаженим — і не питайте чому, — а до вечора хотілось би бути у формі.