У мене так сильно болять ноги, що ледве можу пересуватися. Я зателефонував Еф’є й попросив принести мені трохи аспірину. Думаю, це подагра. Упізнаю симптоми — такі ж, як і в Еферта. Увесь ранок я просидів у кріслі, піднявши ноги. Підводився лише раз, аби порачкувати до туалету.
Приходила Еф’є, посиділа зі мною годинку, а вдень на інвалідному візку завітав Еферт. Кульгавий та скалічений.
Я запитав працівників, чи зможуть мені принести вечерю нагору.
«Вибачте, це нестандартна процедура», — проінформувала мене домонаглядачка пані Де Руж.
«Нестандартна процедура?»
«Так, ми цього не можемо зробити. Вам слід попросити, аби вас перевели до відділення з доглядом».
Персонал має свої правила та розпорядки, тому я просто попрошу Греме принести мені ввечері тарілку. Греме ще досить рухливий. Звісно, вони можуть здійняти лемент, що це «нестандартна процедура», та Греме їх проігнорує.
Тутешні люди можуть дозволити комусь просто здохнути як собаці, доки це за правилами.
На щастя, тепер у мене є друзі.