Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Неділя, 10 листопада

Ось і Еферт, з чотирма кілограмами квітів у одній руці та двома милицями в іншій.

— Ну, то я піду.

— Ти не посмієш піти, сучий ти сину!

Я удавано зачинив двері.

— Хенкі… прошу… — це прозвучало безпорадно.

Я гарно посміявся з нього, а тоді пішов рятувати.

Як я й думав, у Еферта жодної посудини для квітів. Тепер два гігантські букети гладіолусів стоять у двох вазах, котрі якимось дивним чином знайшлися у рюкзаку після супершвидкісного візиту до палати Еф’є. Еферт носить рюкзак, відколи втратив ногу. У відділенні догляду ціла шафа з вазами, але там не дозволяють тримати квітів у палатах. Схоже, квіти їм чимось не догодили. У лікарнях зазвичай усі квіти виносять на ніч у коридор.

Ми сіли й випили кави. Еферт сказав, що він в захваті від квітів і йому дуже приємно, що я більше не скиглю, а щось роблю.

«Навіть якщо це просто читання для Еф’є».

Я також був знову задоволений собою.

Похід до ресторану сьогодні ввечері. Упродовж всього дня я нічого не їм, бо там точно будуть не бульбашки чи пюре або погано засмажений ендивій. Якщо буде менше п’яти страв, то на десерт я з’їм власного капелюха. Пан Хендрік планує вбратися на вечерю у шикарний костюм.

Я так і не сказав Еф’є про вечерю. Подумав, що для неї це буде надто болісно.