Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Вівторок, 11 червня

Учора господарем на зібранні нашого клубу став Еферт. Досить невтішне видовище. Він спалив закуски: біттербаллен засмажив до чорноти, та ще й зіпсував курячі нагетси. У нього надто потужна витяжка, тож ніхто не помітив запаху горілого. Старі носи. А в ліверних сосисок минув термін придатності, тож нам довелося вдовольнятися сиром і, звісно ж, алкоголем.

Галас про те, щоби залучити до нашого клубу Ріа й Антуана — кулінарних вундеркіндів нашого притулку, став уже надто гучним, аби його ігнорувати. Щоби не тягнути кота за хвіст, ми відразу ж провели відкрите голосування щодо прийняття їх у члени клубу «Старих, але ще не мертвих» на іспитовий термін. Згодом відправили до них делегацію в особах Грітьє й Едварда, яку уповноважили запросити їх негайно приєднатися до нас. Ріа й Антуан прийшли зворушені і з сердечними подяками кожному з нас. В Антуана в очах блиснули сльози.

«Хіба ж не прекрасно, що всі ми ще можемо брати в цьому участь», — сардонічно мовила Еф’є. Антуан кивнув. Ріа трохи ніяково засміялася. Потім вони повернулися до своєї кімнати, шукаючи французькі сири, шинку серрано та копченого лосося, щоби відсвяткувати оцю здобутку важкою працею посвяту.

«Ха… це єдина причина, чому ми прагли, аби ви приєдналися до нас!»

Ми ніколи не виносили на порядок денний багато питань, аби мати привід зустрітися ще раз. Цього разу єдиним питанням була оцінка першої серії екскурсій. Кожна поїздка була гідна найвищої похвали. Для нас це справжнє досягнення.

Ми склали новий перелік екскурсій і накинули приблизні дати:

Кінець червня — Ріа й Антуан (як членів клубу на іспитовому терміні поки що рахуватимемо їх як двох в одному).

Середина липня — Греме.

Кінець липня — Еф’є.

Середина серпня — Грітьє.

Кінець серпня — цілковито ваш.

Середина вересня — Еферт.

Кінець вересня — Едвард.

Звучить чудово: нам є на що з нетерпінням чекати аж до самого кінця літа.