Арабська весна вже більше не проходить нормально. Мені не спадає на думку будь-яка інша пора року (осінь?), яка б точно описала нинішні тутешні проблеми. Але арабам не варто чекати багато співчуття від місцевих. Загальна думка зводилася до того, що якщо ті ісламісти настільки схиблені на веденні священної війни, то краще їм воювати між собою. І нікого не будити вночі.
Скасування укомплектованих турів до Пірамід нажахало більше, ніж тисяча смертей.
«Моєму синові просто доведеться попрощатися з усіма тими грішми. Дві тисячі євро спустили у Ніл!» — лементувала пані Дьорло.
Проте фотографії малих дітей, які задихнулися від отруйного газу, переконали навіть тутешній безпечний маленький світ, що відбувається щось і справді страшне.
Ми можемо постійно скаржитися на систему догляду за людьми похилого віку, однак система охорони здоров’я в Англії теж не суцільні веселощі, бо там старі пацієнти скаржаться на те, що їх морять голодом. Можливо, тому, що на їхню годівлю потрібно багато часу. Хтось поскаржився на те, що дзвіночок виклику залишили там, де пацієнт не міг до нього дотягтися. Мабуть, це заощадило персоналу трохи часу та зусиль.
Та все не так страшно й похмуро: надворі прекрасне літо, і вчора я з Еф’є провів майже дві години в кафе на свіжому повітрі. Приємне товариство і для розмови, і для мовчання. Без відчуття незручності. Просто захопливий день. Ми повільно брели додому. Я ненадовго забрав зі сховища свого ролятора, бо Еф’є сказала, що ні за які гроші не поїде зі мною на скутері.