Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Четвер, 17 жовтня

«Усе, що робить для нас лікар, насправді зводиться до допомоги в гамуванні болю, тож не обманюймо себе», — таким був вклад Еферта в обговорення історії про лікаря з селища Тейтьєнхорн, який, мабуть, був занадто щедрий із морфіном.

«Ну, це хоча би повернуло на карту Тейтьєнхорн», — промовив Греме.

Про поведінку лікаря поліція мала суперечливе бачення. Чимало тутешніх залишаються непохитними на шляху чеснот, дотримуючись щодо евтаназії думки церкви. Та всі згодні, що немає причин посеред ночі заарештовувати добросердечного лікаря (яким, я припускаю, він і був, аж поки докази не доведуть протилежного) і годинами допитувати його. Звісно ж, це не могло бути аж таким терміновим.

Подібні випадки, згадаєте моє слово, змусять лікарів вагатися, чи варто видавати пацієнтам морфін, незважаючи на силу їхнього болю. Вони надто боятимуться, що в результаті цього пацієнт видкине копита. Звісно ж, є чималі шанси саме такого розвитку подій, якщо мова йде про трухлявих пнів, — і лікарі тоді нестимуть за це відповідальність. А аспірин більше не діятиме.

Пан Беккер, найбільша скіпка в дупі цього дому, проїхав на своїй Канті через автомийку, але забув зачинити вікно. Він хотів було натиснути віконну кнопку, та було вже запізно, адже вже сидів усередині акваріума. Коли портьє розповів нам про це, ми ледь не вмерли зі сміху. Він бачив, як Беккер повернувся мокрий з голови до ніг.