Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Вівторок, 26 березня

Однією з цілей цього щоденника було зажити, можливо, і сумної, але водночас і сумнозвісної слави літописця притулку. Звичайно, після того, коли я зіграю в ящик. Однак ця ідея трохи відійшла на другий план.

Я помітив, що оте літописання діє на мене зцілювально: я почуваюся більш розслабленим і не таким немічним. Можливо, це сталося на п’ятдесят років пізніше, проте немає сенсу плакати біля розбитого корита.

Донька пані Слаг, доволі неприємна особа, раз на місяць заходить до матері на чай, похмуро зауважуючи, що вона все вже чула — незалежно від того, що б там пані Слаг не розповідала. Один лише Господь знає, який був сенс проводити ті півгодини, лаючи та виправляючи свою матір, якій вже майже дев’яносто. Доки те, що вона говорить, можна розуміти, ми виграємо. Хоча пані Слаг анітрохи не геній, сякі-такі думки в неї ще плутаються.