Еф’є повільно, тихо відходить. Вона більше не розплющує очей. І єдиною ознакою її життя є те, що вона ще дихає. Я більше їй не читаю. Навідуюся щодня, аби привітатися та потримати за руку.
Для нас лишилося так мало часу.
Мені не вистачає духу сказати їй, як вона зводила мене з розуму.