Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Понеділок, 7 жовтня

Кілька тутешніх пань — гермофобки, також тут є кілька інших панянок, чий стиль життя, м’яко кажучи, не зосереджений на особистій гігієні. Дві фракції нерідко чубляться.

За вечерею пані Оперс, одна з тих, хто не вірить у щомісячну зміну шкарпеток, намагалася переконати двох своїх співрозмовниць, обох затятих прихильниць гігієни, що усе те прання та чищення не має сенсу.

– Існує щонайменше вісімдесят видів грибків на самій лише твоїй п’ятці. Я це десь читала. Можеш собі уявити, що живе у ваших промежинах?

— Будь ласка! Я ж їм! — вигукнула одна з чистих та благочестивих пань.

— Я лише хочу сказати, що не бачу сенсу в усьому тому намилюванні та змиванні. Ваші руки — це як модняцький ресторан для бактерій та грибків, ви ж знаєте.

Еге ж, гарне продовження: дві пані з фобією бруду покликали медсестру. Чи не могла би пані Оперс бути такою люб’язною, щоб тримати свої думки при собі під час трапези? Пані Оперс відстоювала свою свободу слова. Дійшло до суперечки. Зрештою, Оперс, демонструючи брудну сукню, яка була «у меню» впродовж останніх кількох тижнів, змушена була пересісти за інший, порожній столик.

Та шкоду вже було нанесено. Більшість і не потурбувалася про завершення трапези. Пухкенька пані Зонлерланд єдина змогла скористатися ситуацією: вона швиденько розправилася з чотирма пудингами із заварним кремом — як правило, одним із найпопулярніших десертів у притулках. Зазвичай креманки вилизують дочиста.