Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Четвер, 1 серпня

Еферту подобається розмахувати своїм протезом і розігрувати цілу виставу, знімаючи штучну ногу та прилаштовуючи її назад.

«Вона трохи тисне, гадаю, дам їй трохи відпочити», — каже він, а тоді тицяє пластикову половину ноги на стіл, якраз поруч із тістечками Джаффа[63].

Після кількох попереджень від працівників до Еферта підійшла директорка, щоби особисто повідомити йому, що у кімнатах загального користування нога постійно повинна знаходитися на своєму місці.

«Справді, це обов’язково? Так десь написано? У правилах та інструкціях?»

Стельваген вагалася, обмірковуючи, чи варто відповідати, а тоді лише загадково глянула на нього і пішла геть. Як тактика, її не варто недооцінювати. Вона припустилася кількох помилок, і відчуття часу в неї прекрасне.

Стельваген ніколи не відкриває всіх козирів, вона не надто емоційна і залишає брудну роботу іншим. Я маю виявити її слабину.

Сьогодні вранці Анья передала мені стос паперів. Наша Wikileaks![64] Сьогодні вдень збираюся почати ретельно переглядати їх, а для подальшого вивчення прихоплю їх з собою до Адена.

Сьогодні ввечері я був напарником Еферта в белоті. Він працював над ретельно продуманою системою сигналів, аби показати, яка масть має бути козирем.

«Звертай увагу лише під час непередбачених ситуацій і тільки з певними опонентами», — напучував він.

Моя доброчесна вдача противилася, однак інколи можна поступитися принципами, особливо якщо ми граємо проти пана Беккера та пані Пот і, здається, програємо. Саме так, вряди-годи заради вищої справедливості потрібно забути принципи.