Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Середа, 2 жовтня

Підбадьорюючи Грітьє, я сказав, що в Європі як мінімум шість мільйонів тих, хто страждає на недоумство.

Еферт: «Тобто тобі здається, що розділений смуток — це половина смутку, так?»

На що Грітьє, всміхаючись, відповіла: «Не зважай на нього!»

Гадаю, я трохи почервонів.

Та й все одно, хіба це не підбадьорлива думка, що в самій лише Європі хворими на недоумство можна заповнити 120 футбольних стадіонів?

Грітьє сказала, що коли хвороба прогресує, ви можете пройти повз дзеркало й не впізнати себе. Вона сподівається, що подумає про себе так: «Боже, яка ж гарненька жіночка!»

Потім ми пройшлися по списку наших знайомих, які хворіли на недоумство. Зійшлись на тому, що половина з них досить нещасні, а то й дуже. «Отже, другій половині не може бути так погано. У будь-якому разі, не настільки, ніж більшості інших тутешніх пожильців. Це оптимістичний висновок», — промовила Грітьє і додала, що навіть і не думає передчасно йти з життя.

Так ніби то була відповідь на запитання, яке я не насмілився їй поставити.

З подагрою вже крапельку поліпше. Пігулки працюють. Я навіть можу хоч трохи пошкандибати.