Субота, 16 листопада

Еферт помітив підозрілу чорну цятку на великому пальці ноги, що лишилася.

«Сподіваюся, їм не доведеться відрізати ще шматок, бо це ж моя остання нога», — сказав він, жартуючи. Я помітив у його голосі якусь сиплуватість, а на лобі — краплі поту. Потім він показав мені. Я потер його палець щіткою. Він став білим як сніг. Ніколи не бачив у погляді Еферта такого полегшення. Він одразу налив собі віскі, бо так нервував, що не пив аж два дні, і це вперше за двадцять років! Я все сміявся й сміявся, бо нічого не міг із собою вдіяти. Це тривало якийсь час, але потім Еферт теж не зміг стриматися й розреготався.

Я придбав iPod. Ніколи раніше не бачив жодного з подібних ґаджетів, але стажерка, котра працює на моєму поверсі, точно сказала мені, що купити. Сьогодні ввечері вона завантажить на нього кілька CD, які я знайшов у кімнаті Еф’є. Миле дівча. Її звати Мета, й вона родом із Бадгоеведорпа. Вона рада мені допомогти.

Чи поліпшаться колись права людини у всьому світі? Та прочитавши невеличку замітку в газеті про те, що Росію, Кубу, Китай та Саудівську Аравію обрали до Ради ООН з прав людини, я став трохи оптимістичнішим. Кожна з цих країн додасть чималий вклад про порушення прав людини.

Загрузка...