Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Вівторок, 15 січня

А ось і він — перший цьогорічний снігопад. А це означає, що ніхто не ризикне вийти назовні, і, крім того, всі запасатимуться провізією. У маленькій крамничці внизу вам не вдасться купити ні печива, ні плитки шоколаду. Війна, ви ж знаєте.

Нинішній молоді пощастило, що ми єдині, хто пережив війну, а отже, їм не доведеться більше слухати заяложені байки про суп із тюльпанових цибулин чи про те, як заради пучка моркви люди волоклися по сім годин.

Отже, разом — сім мертвих рибок.

Учора викликали поліцію. Двоє молодих констеблів зеленого поняття не мали, як розслідувати цю справу. Жодними видатними талантами, як то показують по телевізору, вони не вражали. Спершу ця пара оглянула кожний куточок акваріума, включно із тріщиною. Так, наче мріяли знайти хоч одненьку рибку, придатну для воскресіння.

— Еге ж, вони всі поздихали, — сказав один.

— Це, мабуть, тістечко з ними таке зробило, — зауважив другий.

Стельваген наказала залишити мертвих рибок в акваріумі, позаяк вони мали слугувати речовим доказом. Хтозна, може, вона очікувала прибуття криміналіста-патологоанатома.

Хай там як, а схоже, що поліціянти жадали якомога швидше вшитися звідти, але вшитися якось пристойно. Директорка наполягала на щонайретельнішому розслідуванні, одначе молодший поліціянт сказав їй, що для цього знадобиться заява про порушення кримінальної справи.

Чи може вона подати її просто зараз? Ні, їй доведеться домовитися про зустріч у відділку, або особисто, або на веб-сайті.

Гаразд, але що ж вони збираються робити зі здохлими рибками? Констебль запропонував смітник. «Але щоби вони там не затримувалися надовго. Зрештою, їх можна змити в унітаз». Потім панове крутнулися на підборах і покинули будівлю. «Гарного вечора, мадам». Пані Стельваген була приголомшена. «Обурливо! Це просто обурливо! І це ваша подяка платникам податків?»

Нема нічого приємнішого від споглядання безпорадного жіночого шаленства. Вочевидь, її влада не поширювалася за межі чотирьох стін цієї установи.