У Всесвітній день захисту тварин у меню ніякого м’яса чи риби. Натомість ми отримали кульки тофу з ендивієво-картопляним пюре. Такий собі міні-жест. Завтра візьму додаткову порцію м’яса.
Не те щоб 4-го жовтня всі стали ховати мишоловки, та й комарів труїти ми не припиняли. Є звіринá і є тварини. Те ж саме стосується й людей: когось підстрелять, хтось протягне ноги з голоду, а інший живе у маєтках з басейном.
Пані Стельваген викликала мене до свого кабінету, аби запитати, чи не міг би я придумати гарний прощальний подарунок для Аньї. Я не міг.
«На ціну не зважай», — наполягала вона. Певно, її мучила совість.
«Ну, тоді, гадаю, електричний велосипед був би гарним подарунком».
Ця ідея здалася їй суперовою. Я очікував, що вона відмахнеться від Аньї дешевим годинником або чимось схожим. Мабуть, цією натхненною пропозицією я догодив подрузі.
Сьогодні вдень я виходив, аби зустрітися з майстром по скутерах. Приємно знати, що вперше в житті я маю за чимось «йти до майстра». Я збирався попросити його замовити мені вітровий екран. Упродовж останніх кількох днів через сильний східний вітер мої прогулянки капітально освіжали, і це ще дуже м’яко сказано. Вітровий екран має зробити це діло більш стерпним.