Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Неділя, 14 липня

Як і очікувалося, Еферт видужує. Він швидко відновлюється: «Я впав лише три рази». Вчиться користуватися милицями, бо хоча протез йому незабаром виготовлять, але припасувати його до ноги можна буде лише тоді, коли загоїться рана.

Якщо вірити Еферту, він майже зав’язав зі спиртним.

«Я п’ю лише, щоби бути більш товариським, чесно».

Коли я вчора навідувався до нього, він запитав, чи не погоджуся я поїхати з ним на тиждень до Адена. Його син запрошує в гості на перший тиждень серпня.

«Якщо чесно, то це заспокоїть його совість, — додав Еферт. — Він почувається винним, бо заледве згадав мене впродовж кількох років».

Еферт мав не надто гарні стосунки зі своєю вкрай порядною невісткою і припускав, що якщо я відправлюся з ним, то все більш-менш наладнається і життя стане стерпнішим. Я матиму окрему кімнату, а пес — власну клітку.

«Моя невістка не просто фанатична господиня, вона ще й смачно готує і, можливо, якщо ми завбачливо натякнемо раз чи двічі, нас навіть потішать днем у парку розваг «Ефтелінґ». Ми змогли би разом прокататися на «Пітоні», — ось як він закінчив своє вмовляння.

Я погодився. Як на мене, тиждень — це занадто довго, тож ми зійшлися на п’яти днях. Невеличка мила відпустка сама звалилася мені на голову.