Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Вівторок, 15 жовтня

На дошці оголошень вивісили повідомлення, що щорічна поїздка Спілки пожильців скасовується через непорозуміння між її членами. Нові вибори відбудуться навесні. Усі поточні члени висуватимуть себе на ще один термін.

Не випадково правління складається із чотирьох найбільших упертюхів цієї установи. Якщо підфортунить, усіх чотирьох знову переоберуть — і наступного року поїздки теж не буде.

Кілька років тому я поїхав-таки на одну з їхніх екскурсій. Поїздка була одноденна, до Ахена (це в Німеччині). Дорогою туди ми зупинилися в Ейндговені на оглядини і тестування матраців, в Ахені ми потрапили на німецьку версію Тапперуерівскої вечірки, а на зворотному шляху знову зупинилися в Ейндговені, де чоловік у білому лабораторному халаті вламав нас купити вітамінний тонік, завдяки якому ви могли б дожити до ста років. Якби раптом ви відкинули копита раніше, то можна отримати гроші назад.

Година для байдикування в Ахені, три години на узбіччі для обов’язкових перерв на чай і шість годин сидіння на дивані — все це потягло по 22,50 євро з кожної кишені. Одна пані, земля їй пухом, придбала того дня мотлоху на тисячу євро, включно з «прикольним» матрацом для нетримання. Задля її зручності там скрізь були банкомати.

Дорогою назад пані Схап, яка чогось вирішила, що має гарний голос, захопила мікрофон і цілу годину мучила нас піснями зі свого старого золотого репертуару. Та й чимало учасників нашої вечірки із захватом приєдналися до неї.