Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

П’ятниця, 13 вересня

Була тут одна жіночка, котра мала звичку залишатися в ліжку впродовж усього дня п’ятниці 13-го, просто аби переконатися, що з нею не трапиться нічого поганого. Готуючись перекусити в ліжку, вона хотіла налити собі чашку чаю. Та у чайничка відламалася ручка — жінка ошпарилась окропом, і їй довелося провести решту тієї п’ятниці в лікарні.

Учора приходив Еферт із запізнілим подарунком на день народження: смушок на сидіння мого скутера. Порадив перед використанням його спочатку випрати, бо сам він не мав часу подбати про це. Бідолашне ягня було родом із комісійного магазину.

«Хтозна, чим на ньому займалися колишні власники, розстеливши перед каміном. Там якісь дивні плями», — сказав він з ядучою посмішкою.

Я зробив вигляд, що не помітив його сороміцького натяку. Відніс той смушок у пральню і вже навіть забрав його — випраний і сухий. І без ніяких плям.

От тільки якщо я скористаюся ним для своєї залізної конячки й залишу десь надворі, коли раптом почнеться дощ, то на зворотному шляху доведеться сидіти на мокрому, скімшеному смушкові. Не буду ж я затягувати скутер всередину, поки ще здатний шкандибати. Та й не уявляю, як роз’їжджатиму по супермаркеті, сидячи на смушкові, коли надворі йтиме дощ чи сніг.

«Он знову той кумедний старий дивак волочить своє овече сідало», — уже бринів мені у вухах шепіт з виноградної вітрини.